Читать «Золоті Ворота» онлайн - страница 106

1970 р.

* * *

Зорі, зорі — далекії зорі, Що ви знаєте, зорі, про землю мою? Що ви знаєте, ясні, Про Єву казкову, Що Адама любила У правічнім раю? Чи на ваших планетах Теж едеми розквітли? Чи ростуть у них яблуні Зла і Добра? Чи для вас, мої зорі, Променисті і світлі, Теж настала жорстокої кари пора? І підступний Єгова Проклинає Адама, І на Авеля палицю Каїн здійма… Зупиніте їх, зорі, Доки ніч не настала, Доки в вашому світі Смерті нема! Може, люди — то більше, Ніж сонця променисті, Може, серце — то ширше, Ніж галактик рої. Бо як серце вмирає — Умирає безмірність. Як згасають зіниці — То немає її… Люди, чуєте, люди! Зупиніться на хвилю, Спалахніте серцями, Ваших променів ждуть. Не проходьте, мов тіні, Метеорами в безвість, Хай на темному небі Нові зорі зійдуть! Бо як сонце згасає, То інше засяє, Бо як гине планета — інша в путь вируша! Бо всі атоми схожі один на одного, І лише у людини Неповторна душа…

1970 р.

Зоряний герць*

Стугонять литаври неба в просторах правічних. Загорівся бій! Зорі-іскри скачуть з-під шабель космічних В темряві нічній. Люди сплять, не чують і не бачать, Як під ту грозу Невмируща Мати понад ними плаче І роня сльозу. Вершники зійшлися у жахнім двобої. Хто здола кого? Чорний білого розітне шаблею страшною? Білий — чорного? Коні гримають копитами об твердь празоряну. Горобина ніч! Сто віків чекає герцю світ розорений. Невмолима січ!

1970 р.

Виглядай поміж зір

Скільки суму, Скільки болю в дівочих очах! Ніжні думи, Тихі думи в далеких краях… Десь блукає, Десь мандрує кохання ясне, І не знає, І не зна, де шукати мене… О єдиний! У шуканні часу не марнуй! Лебединий Журавлиний мій поклик почуй! Відлітай, Вилітай у ясну далину, В небокрай, В невимірну довічну весну! О повір! На Землі не ходи, не шукай! Поміж зір Серед зір ти мене виглядай!

1970 р.

* * *

Гей, гей, гей! Розлягаються у безмежжя стежки і дороги, А на них виростають, Розквітають І дива, І тривоги, гей, гей! Чуєш, брате мандрівний, чуєш, сестро незнана? На вершині гірській, У імлищі нічній — Всюди чується слово кохане, гей, гей! Мов луна, Тихо котиться пісня над світом… Далина Запалила веселку жаданим привітом, гей, гей, гей! Хто ж то є? То казкові безсмертнії очі — Материнські, дівочі, побратимські, пророчі! То дитинство крилате моє, гей, гей, гей! На планетах далеких, В чужинецькім холоднім краю, Прокричать тобі в душу невмирущі лелеки Про коханії очі, про Вітчизну твою, гей, гей, гей! Про єдинії очі — Небувалі, пророчі… Про безсмертну Вітчизну твою, гей, гей, гей…