Читать «Елементал» онлайн - страница 10

- Я відшкодую, - знов винувато всміхався Пелен. - Ви ж розумієте, що з ними краще не сваритися.

Я розумів. Ми пройшли до офісу Червоного Хреста, що містився тут таки, в приміщенні аеропорту. Пелен виставив пляшку дорогого французького коньяку, який виявився, як завжди, звичайнісіньким бренді. Коли він узяв свою склянку, вона затанцювала в його руці, і Пелен хапливо, але майже з відразою відпив добру половину.

- Взагалі то наша головна база не тут, а в Хасав Юрті, це на кордоні між Дагестаном і Чечнею, - розповідав він про химині кури. - Там ми зосереджуємо всі гуманітарні надход ження, а потім відправляємо їх за призна ченням… Та ви пийте, пийте, мосьє Дюшан!

Тут усі п’ють, тут без цього можна збожеволіти.

Підохочуючи мене, він знов узяв склянку, і тепер, після першого причастя, його рука стала значно твердішою. Однак ми ще не встигли вмочити губи, як раптом відчинилися двері, і до кімнати влетів такий розлючений чолов’яга, що я відчув, як мимоволі напружились мої м’язи. Він мав до того чорнюще обличчя, що я сприйняв його за кавказця, та вже з першої фрази розпізнав свого земляка.

- Да шо ж это за сваволье такое, господин Пелен? Сначала с нас требовали по двести доларов в час за простой самолёта, а теперь, выявляется, нет кому разгружать нашу гума нитарку! Это так не пройдёт, господин Пелен, я не только депутат украинского парламента, у меня мандат Организации непредстав ленных народов, выданный в Гааге…

Пелен заходився втихомирювати мого зем ляка, а я дивувався тісноті цього світу, який і досі тримається на бюрократичних папірцях, липових печатках та фальшивих посвідках, адже й мені перед виїздом спершу приготували мандат Організації непредставлених народів, підписаний самим генсеком UNPO Майклом ван Прааґом, а потім чомусь передумали й пошили з мене червоного хрестоносця.

Тим часом володар мандату UNPO закипав усе дужче, казав, що він давав російським сол датам два ящики тушонки, щоб тільки розван тажили літак, а ті, голодні, як шакали, бояться, бо тут усім і всіма керує ФСК*, а ви, пане Пелен, потураєте їм, - сказав мій земляк, - українці зібрали сорок дві тонни тушонки, одягу, меди каментів, а тут підкочується всіляка бізнесова наволоч і сіпається все це перекупити, поки не розтягли за так, поки не конфіскували гамузом, але цього не буде, пане Пелен, за нами Євро парламент! - сказав мій земляк і грюкнув дверима, і якби моя воля, то я сам пішов би розвантажувати той літак, отой уже знайомий мені Іл 86, що грівся на сонечку, але це зовсім не личило мосьє Дюшану, мосьє Дюшан потягував бренді з високої склянки і дивився на мосьє Пелена, який представляв тут найгуманнішу організацію в світі.

_____________________________

* Федеральна служба контррозвідки.

- Швидше б усе це скінчилося, - сказав він невідомо про що, демонстративно зітхнув і випив. - Тут лише на Північному Кавказі стонадцять республік, а мені ще якоїсь України бракувало. Ви чули про таку країну, мосьє Дюшан? Скажіть мені щиро, ви чули коли небудь про Україну?