Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 41

- Ну, спеціаліст з ефективного спілкування, що це на тебе найшло? - поцікавився Гаел, що нечутно з’явився поряд.

- Ан-нн… Не знаю, - тепер, дійсно, я не зовсім розуміла мотиви власної задерикуватості, - у нас із Люком, здається, якась хімічна несумісність. Ач, зустрів добрим словом!

- Ну, не ображайся на старого, - долоня Гаела лягла на мою талію, і я зрозуміла, що на старого мені просто начхати, - Ти хочеш іще потанцювати, чи будемо вже збиратися?

- Більше нічого цікавого не передбачається?

- Та, власне, виступ спонсорів вечірки, представників міської адміністрації…

- А, дурня. Йдемо.

Додому ми вертались пішки. А-а, додому. Чомусь, за замовчуванням, додому до Гаела. Дорогою ми встигли навіть посперечатися - про прикру долю людського суспільства.

Те, що ми мали hic et nunc явно було продуктом розпаду якоїсь міцнішої структури. Але що спричинило цей, загалом, спонтанний процес? Гаел був впевнений, що цей розпад цілком підпорядковувався концепції Старого Ніка (горезвісного Нікколо Фашиста), представника діаспори ще Старого Часу. Титан з квіткового міста вважав, шо все зруйнує Демократія-Мать-Анархії. Я ж назвала Старого Ніка респубіланцем-ренегатом і запроданцем тиранії, за що дістала гнівну і презирливу одповідь про вузькість мого кругозору, обмеженого вихованням у дусі Дефектичного Марсизму і Натюріалізму. Я дико образилася і висунула модну техногенну теорію про те, що результат, який ми маємо, було отримано після занепаду крутого інформаційного суспільства, яке розпалося через надмірну залежність від штучного інтелекту. Гаел повідомив, що це - марення сивої кобили, яка обжерлася мутованого вівса.

Словом, дійшовши додому, ми були абсолютно виснажені в інтелектуальному плані. Тому відразу ж сіли споживати спиртні напої і говорити про вічне та міжнародне. Коли я спохопилася, була вже глибока ніч.

- Боже, мені ж додому…

- Пізно, Йване, до школи. Комендантська ж година.

Я підійшла до вікна, розглядаючи небо і чорне шурхітливе листя. Я усміхалася. “Ти ж знала, правда? Розраховувала на це? Адже ж знала.”

- Так я ж не знала! І що ж робити?

- Чи є в тебе вибір?

Я відчула неймовірне полегшення, коли, на зло екзистенціоналістам, тяжкий вантаж свободи вибору з гуркотом гупнув з моїх плечей. Сівши до столу, я повернулася до своєї склянки з коньяком, і хильнула стільки, що так робити не прийнято. Гаел лише усміхнувся, коли я виплеснула рештки у вікно. Коньяк справжній. Дорогий, як сто чортів. Я собі такого не можу дозволити…

- Тоді мені доведеться ночувати у тебе, - кліпаючи очима, повідомила я, - але спати я не збираюсь.

- Та невже? - єхидно поцікавився він, - А що ж тоді?

- Займуся самоосвітою. Не подумай чого лихого. Я бачила, в тебе є зібрання творів Старого Ніка…

Гаел дістав мені книжку, і я продефілювала до спальні. Він десь вештався, поки я влаштовувалася на широкому ліжку і запалювала свічку на столику. Повернувшись, Гаел став на порозі і окинув сценку іронічним поглядом.

- Хто б міг подумати? Гарна молода жінка в моєму ліжку - і що робить? Вивчає концептуальні викладки Старого Ніка. Парадокс.