Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 25

- Печально, - відмітив Бішоп, - печально. А як же нам тепер від хвоста відірватись, не придумаєш?

- Знаю. Ви ніколи не вилазили з вікна дамської кімнати? У вас є чудовий шанс.

- А-аа… це…?

- Ну, тут самі бомжі, вони зрозуміють.

Чудові акробатичні вправи, рекомендую. Кожного дня так 3-4 рази, і вам вже нічого не треба. Отже, ми опинились з іншої сторони їдальні, в якомусь брудному недовулку. Ми там трошки поблукали, зате хвоста загубили. Чим не досягнення і не привід випити? Та що я все про своє? Бішоп, правда, був не проти, він у нас спеціаліст по темному манівцівському пиву, але тут сталося неочікуване…

…ХIІI…

В кількох метрах перед нами запульсувала і загусла темрява. Заклубочився чорний туман, засмерділо паленою сіркою.

Їх було двоє, з величезними незграбними крилами за спиною, гладкими, як коліно, черепами і об'ємними надбрівними дугами, вигляд яких примушував задуматись про сумнівність концепції незворотності еволюції.

- Бра-аток! - гнусаво промимрив один з них, - а закуріть нє будєт?

Бішоп рикнув, здибив шерсть на загривку і клацнув іклами.

- Не курю. Мінздрав попереджує.

У нього явно руки свербіли, але бідолага чесно тримався у межах пристойності.

Смердючі уособлення гротеску підійшли ближче, судомно посміхаючись і намацуючи якусь гіпотетичну зброю. Той самий, що першим вийшов на контакт, звернувся безпосередньо до мене.

- Ну, фіфа, сєводнє субота. Ти чє, Боса нєрвіровуєш?

- Мм… е-е, - я гарячково обдумувала стратегію виходу з кризи. Може симулювати приступ безумства і з диким реготом повіситися дебілу на шию, піддих йому правим коліном і руки в ноги? А може…

- Не ферштейн, - заперечила я, - Бухштабірен зі, бітте.

Дебілів пройняло, аж сльози на очі нагорнулись. Вони відступили і почали радитись. Пан Бішоп підняв брову і закліпав очима.

- Ти це, все в порядку?

- Щоранку роблю я зарядку, здорова, свіжа і в порядку.

Видно, турбуючись про мою психічну рівновагу, Бішоп, вдався до рішучих дій. Він тричі перехрестив кримінальних елементів, витягнув вперед долоню і страшним утробним голосом забубнів:

… Pater noster, qui est in caelis, sanctificetur est nomen Tuum, adveniat regnum Tuum…

Ну, ось, іще одна жертва жахливого заразного розумового розладу. Мої дебіли стурбовано перезирнулися.

- Я виганяю тебе, нечистий дух, істинне втілення ворога нашого, - продовжував пан Бішоп, зриваючись з баритону на недолугий тенор і далі, в піднебесну височінь.

… сам Господь наказує тобі, святий хрест наказує тобі, кров святих мучеників наказує тобі, Гронгад другого ієрархічного ступеню і третього базару, лику янгольського… - тут Бішоп видихнув пар, - от би святої водички!

- Ну так плюньте, - скептично порадила я.

- Єретичка! - зло кинув він і знову почав хрестити ошелешених дебілів.

- Ну раз такая ізмєна, какіє пра-аблєми? - сказав перший і смикнув другого за крило, - па-ашли, братан Момусь.

Момусь потупцявся на місці і неочікувано тонким голоском кинув образливе:

- Ну дайош, мазіха, связалася с мусором, блін!

М-да, іноді сама собі дивуюсь. Дебіли розвернулися і пірнули у лімб. Зате аромат залишився. Холєра! Треба заборонити так смердіти в громадських місцях!