Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 23

- Медді, це що ж таке? - подала я нарешті свій невиспаний скрипучий голос,- Буває, що мотелі перетворюються на борделі, чула. Але щоб бордель - на казарму… Яке падіння моралі!

- А, Делі, - відгукнулася Медді, - доброго вечора. Полковнику, знайомтесь, моя названа сестра Аделін.

- Полковник Ап-Перкот. Ійоган Ап-Перкот.

Я, ставши струнко, клацнула капцями і відсалютувала. Вражений моєю нахабністю, полковник розчулено клацнув зубами.

- А чому “доброго вечора”?

- Бо вже по п’ятій, моя мила.

Настала моя черга ошелешено завмерти. Медді продовжувала:

- Полковник у нас інкогніто. Він зі своїми ад'ютантами направляється до Вічного Міста. Там здається, якісь проблеми.

- Угу, - проказала я, сідаючи до столу.

- Вбито Великого Банкіра, - пояснив Ап-Перкот, - король у розпачі. Він то кидається голови рубати, то с-сідає і плаче, як мала дитина, уггм, так.

- Яке горе, - поспівчувала я і солодко позіхнула.

- Делі, це серйозно, - прокоментував пан Бішоп, - Його знайшли у королівському палаці зі скрученими в'язами. А така форма вбивства…

- Ой, не кажіть. Пане Ап-Перкот, ви що, зі спецпідрозділу?

Полковник поважно кивнув.

- ЗБОНЧ, - повільно додав Бішоп, - Загін Боротьби з Організованою Нечистю.

Я заледве не з'їхала зі стільця. Ап-Перкот з присвистом посміхнувся, демонструючи наявність відсутності передніх зубів.

- І що тепер? - загнано простогнала я.

- Та тепер ш-шорт-зна ш-шо буде, гррм, так. В столиці от-от введуть комендантську годину. А королю взагалі погано - тільки Банкір знав, як зичити з-за кордону гроші, так, щоб віддавати довелось не нам, а нашим нащадкам. А тепер все, уггм.

Мені трохи попустило. Ніхто ж не звинувачував у бозна-чому, не хапав за руки-ноги щоб привселюдно оголосити анафему. Але що буде далі?

- М-мм, скажи, Медді, як так, що для нас інкогніто шановного пана - зовсім не інкогніто?

- Та ми ж давні ділові партнери, правда, Ійогане?

- Було-було, чого ж. Коли я командував полком, що с-стояв, гмм, під Манівцями, ми з пані Мадлен прес-ставляли, відповідно, попит і пропозицію послуг певного с-сорту, хе-хе.

- Скільки душ невинних ми тоді… Ех, хороші були часи!

- Уггм, ну тоді, принаймні, у вас ш-шпики під вікнами не крутилися.

Всі присутні мимоволі розвернулися до вікон.

- Які шпики?

- А я почім знаю, гррм?

- Ну, хоч одне втішає - це не ЗБОНЧ. Шановний полковнику, нам зовсім не треба проблем з вашим славним підрозділом.

- Нікому не треба проблем зі ЗБОНЧем. На те він і ЗБОНЧ.

- А то міг бути хто-завгодно, - Бішоп безтурботно міркував уголос, - хоча б, якісь конкуренти нашої достойної господині…

- Які конкуренти?! - Мадам Мадлен зробила стійку, - я знищила всіх конкурентів!