Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 21

Я думала, він образиться. Але ні, Гаел сміявся так, що мешканці сусідніх будинків, напевне, попрокидалися із зойком і раптовим бажанням викликати органи охорони порядку.

Ну що ж, мій кавалер пройшов перше випробування на міцність. Тут мені спало на думку, що я якраз завалила цей тест - погана звичка атакувати відразу ж, не знаючи броду.

- Делі, - відсміявшись, поцікавився Гаел, - якій кухні ти надаєш перевагу - традиційній чи екзотичній?

- Екзотична кухня - у Манівцях? Якщо тільки це не смажений із салом улюблений собака місцевого священика, то я хотіла б це бачити.

- Побачиш, значить. Це якраз поряд. Тут наліво і вниз.

- Це підвал, чи що? Оце екзотика - пацючки з хробачками…

- Знущаєшся? Шість десятих цієї країни знаходиться у підпіллі, всі про це знають, та не можуть нічого вдіяти.

- Що ж, представникам урядових структур треба вірити. Спробуй лишень висловити недовіру - так вони ображаються і відмовляються йти у відставку.

- Ти ба, - Гаел аж обернувся, - хоч хтось розуміє нашу вразливу і ніжну душу.

У підвалі, на моє зачудування, виявилося, був розташований симпатичний ресторанчик у східному стилі. Відвідувачів, правда, не густо. Нас зустріла господарка у вузькому ітнамійському вбранні з довгими штричками у високій зачісці. Вона вклонилася, щось таке пролопотіла, від чого я страшно розгубилася, та виручив Гаел, потягши мене до столика у якомусь темному кутку.

Далі пішло за всіма канонами ІДС (Іст. Дошл. Стос-в). Хоча Гаел такого і не вивчав, відчувалося, що рука набита добряче. Свічки, хороше таке сухе винце, безліч компліментів, ну і так далі. Але якщо спитаєте, що там була за екзотична кухня, я під страхом одинокої передчасної смерті не зізнаюсь. Не пам'ятаю. Я так захопилася темою дискусії, як же ж, про мене, дорогеньку, мова йшла! Та тут Гаел мав нахабність позаздрити, мовляв, вам, суккубам, взагалі проблем ніяких немає, клієнти так самі в руки і падають. А інкуби нещасні, обділені Богом і людьми…

- Чого ти жалієшся? - здивувалася я, - Хіба жінкам не того самого треба, що і чоловікам?

- Ох, - гірко зітхнув Гаел, - тебе зіпсувала освіта. На практиці виявляється трохи не так…

- Як же?

- Та чогось прийнято думати, що чоловіки щось отримують, а жінки - віддають, хоча, - він винувато посміхнувся, - буквально, ну, фізіологічно, виходить якраз навпаки.

Саме час було густо почервоніти, але мені не вдалося. Якось уже дуже кумедно виглядала ця професійна дискусія.

- Ну це, ситуація знайома. Як же, принцип Подвійного Стандарту. Нерівно розподілені суспільні табу. А людина ж, понабирає собі всякого морального матюччя і носиться з усіма цими настановами, як дурень з писаною торбою. І головне - куди б вона не пішла, що б не робила, та торба нечутно ховається за плечем. Он, як, великий парадигматик концепту “природної людини”, як його… чи Том Крузо, чи Рабін Карузо, навіть за відсутності критичної суспільної оцінки поводився як джентльмен - знімав капелюха в присутності дам і не шукав собі альтернативного застосування за їх відсутності. Ну, це якщо я правильно розумію дух справжньої чоловічої дружби.