Читать «Кодло» онлайн - страница 52

Ми сиділи як на голках, а така акопунктурна терапія зовсім не сприяє виділенню дотепних ідей, котрих, схоже, очікує від нас професор. Не міг він не помітити відсутності своєї найбільшої прихильниці, а отже, очевидячки, знущався. Що ж, професор Арт в своєму амплуа.

– Невже монархія, як феномен антимодернізму, ніколи не викликала у вас зацікавлення?

Ми похмуро мовчали.

– А дарма… Англійська монархія, з точки зору сучасної міфотворчості - явище унікальне. Розмах цього проекту просто вражає… Голівуд, порівняно з ним, - вовтузня в пісочниці.

Пан Арт пройшовся вздовж класу.

– Як ти думаєш, Еван, кому це потрібно?

– Певно, королівським покоївкам і камердинерам, - похмуро відповів той.

– А-а, змова покоївок! - заусміхався пан Арт, - Ну звісно, є й така версія. А ти як гадаєш, Ганс?

Ганс нервово прокашлявся.

– Олігархам, котрі утримують партію торі?

– Або мафіозним кланам з партії лейбористів, котрі контролюють олігархів, котрі думають, що утримують партію торі? - єхидно мовив професор, - А якщо забути про політику? Пофантазувати?

– Музейним працівникам? - подала голос Ангела.

– Гм, варіант. Уявіть собі, Великобританія - найбільший музей під відкритим небом. Мільйони експонатів, тисячі кваліфікованих працівників, котрі, можна сказати, життя поклали задля служіння історії…

Я так і не зрозуміла, знущається він чи мріє вголос.

– А може це - експеримент? - поцікавилась я, - Великий соціальний експеримент?

– Безперечно, - серйозно мовив професор, - Як і багато інших державних устроїв. Втім, мені імпонує сама ідея - нескінченний, необмежений у часі й бюджеті експеримент… І ніякої комісії з професійної етики! Ніякого готторнського ефекту!

Професор, схоже, геть замріявся. Нарешті він тяжко зітхнув і повернувся до прозаїчних реалій.

– Ну гаразд. А як там наші Лорди? Ще й досі чатують в донжоні?

– Ми подумали, пане професор, - розпочав Боян, - що вже час їм переїхати десь до комфортнішого місця.

– Наприклад, до котроїсь з професорських резиденцій, - зухвало додав Еван.

– Оце цікаво. А до котрої?

– Ми ще не вирішили. Оскільки Дафна наполягає на тому, що нашу поведінку відстежують за допомогою відеокамер… - я спостерігала за професором, сподіваючись розгледіти якусь неадекватну реакцію, але той лише зацікавлено підняв брову, - То ми думаємо, десь повинен бути пульт керування і…

– А, до речі, - усміхнувшись, перепинив мене професор, - Щось я не бачу самої Дафни. Вона що, знешкоджує відеокамери в душовій кімнаті?

Ми перезирнулися.

– Ми її сьогодні ще не бачили, - повідомив Еван, - А вам вона нічого не говорила?

Тоді я не зрозуміла, до чого був цей наголос, зроблений Еваном. Втім, на все є причина. Іноді, правда, настільки кумедна, що хоч плач.

– Та ні. Зайдіть до неї після пари, передайте мої вітання з приводу нового цікавого вивиху в сюжеті.

Ми дещо заспокоїлись. Таємничі зникнення до цього часу мали цілком офіційні пояснення. За власним бажанням… куратора попереджено… А раз пан Арт нічого не знає, значить… Значить, все гаразд?