Читать «Кодло» онлайн - страница 53

Але Дафна так і не з’явилася. На перерві ми з Еваном довго і безрезультатно калатали в двері її кімнати. Потім, для певності, зазирнули до душу і вбиральні. Оскільки Дафни ми там не виявили, довелося нам витримати ще один сеанс акопуктурної терапії - пропустити пару декана якось ніхто не наважився. Втім пана Фелоні ніхто не слухав, а нещасна Ангела, котрій випало розповідати про феномен конформності в групах, плутала Аша з Ешером, а Шеріфа з шафером від чого декан конвульсивно посмикувався і тяжко зітхав.

На обіді на нас чекала ще одна несподіванка - за столом бамбузлівців бракувало одного. Радше, однієї - зникла наша улюбленка Лора. Тобто, звичайно, не зникла - з офіційним поясненням на цей раз не було ніяких ускладнень: Рене Бамбузл авторитетно повідомив про її від’їзд.

Ангела лише кивнула; коли зранку вона повернулася з душу, коло ліжка стояли зібрані валізи, самої Лори вона не бачила.

Все в найкращих традиціях… Але до сьогодні люди не "від’їжджали" по двоє. Та й речі Дафни залишились на своїх місцях - Герда дозволила нам переконатись в цьому, супроводжуючи екскурсію єхидними коментарями на зразок "це в нас - салон краси", " а тут - поклади дорогоцінних металів". Ох і противна ж особа!

Залишалось лише донести факт відсутності Дафни до відома адміністрації.

Обід затягнувся. Себто, навчальний процес було призупинено до з’ясування обставин - тепер вже повноцінного і беззаперечного - зникнення нашої колеги. Декан відрядив водія і місцевого завгоспа, пана Флаерті обшукати територію навколо Школи, тоді як пан Бамбузл був призначений керувати розшуком в приміщенні.

– Що ж з нею сталося?! - в котре вже запитував Еван, - Хтось бачить в цьому хоч якусь логіку?

Я стенула плечима.

– Знайшов, що запитати. Логіка - це як мікроби. Всі про це говорять, але ніхто не бачив на власні очі… І крім то…

Я завмерла, вражена здогадкою.

– Що - то? - не витримав Боян.

– Ви пам’ятаєте, що вона вчора сказала?

– Ну, Дафна взагалі багато говорить…

– Ні, про realty-show. Вона сказала: "Якщо це realty-show, то мене тут завтра не буде!"

– Що, так і сказала?

– Так.

– А.

Ми приголомшено розглядали один одного. Лише тепер я помітила, що Еван не поголися, а Боян мав якісь підозрілі синці під очима та вимнуту сорочку. Що це ще за декаданс?

– Боян, ти що, не спав сьогодні? - поцікавилась я.

– Е-е… Я, мгнм…

– Та розколюйся! - дружньо пхнув його кулаком Еван, - Тут всі свої!

Боян набурмосився.

– Теж іще скажете, свої… Люди зникають, відбуваються якісь підозрілі речі, котрі ніхто не може пояснити, а всі поводяться, наче так і треба. Хоч би хтось спробував з’ясувати, що тут діється! Так ні, киваємо один на одного - він обмовився, вона сказала…

– Е, Боян, ти що? - не зрозумів Еван, - Якщо щось не подобається, так і кажи. Зрештою, ми всі - в одному човні.

– В жовтому. Жовтий підводний човен… - прошепотів Боян, - Ми всі живемо в жовтому підводному човні…

– Боян, ку-ку, ти з нами?

– Я? А куди ж я подінусь з підводного човна? - кволо усміхнувся той, - Так от. Сьогодні вночі я патрулював під нашими вікнами. На той випадок, якщо те, що бачила Лора, не було галюцинацією…