Читать «В катакомбах» онлайн

Леся Українка

В катакомбах

Посвята шановному побратимові А. Кримському

Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.

Є п и с к о п

Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.

Х о р

На небі слава Господу Христу, що визволяє від земних кайданів, з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.

Д и я к о н

Амінь.

Є п и с к о п

Наш брат був на землі рабом поганським, тепер він раб господній, більш нічий.

Н е о ф і т-р а б

Господній раб? Хіба ж і там раби?

А ти ж казав: нема раба, ні пава у Царстві Божому!

Є п и с к о п

Се щира правда: всі рівні перед Богом.

Н е о ф і т-р а б

І раби?

Є п и с к о п

Раби Господні, брате, не забудь.

Сказав Христос: ярмо моє солодке, - тягар мій легкий. Розумієш?

Н е о ф і т-р а б (після тяжкої задуми)

Ні!..

Не можу. Не збагну я сього слова.

Х р и с т и я н к а-р а б и н я (в раптовому нестямі пророкує)

Уже лежить при дереві сокира!..

"Я посічу його і вергну в пломінь", - сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,

Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, - жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає, нема її діток…

(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)

Є п и с к о п (владним, дужим голосом)

Геть, сатано!

Твоєї влади тут немає!

(Підходить до пророчиці, що б'ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)

Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.

Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.

Х р и с т и я н к а (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)

Отче,

її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…

Є п и с к о п

Вмовкни!

Великий наш апостол заповідав:

"А жінка серед збору хай мовчить".

Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.

Н е о ф і т-р а б (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)

Прости, але я все ж не розумію, як може буть якесь ярмо солодким, а щось важкеє легким.

Є п и с к о п

Брате мій, коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?

Н е о ф і т-р а б

Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі, коли вже й так намучила неволя?

Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!

Я не за тим прийшов до вас у церкву, щоб ярем та хрестів нових шукати.

Ні, я прийшов сюди шукати волі, бо сказано ж: ні пана, ні раба.

Є п и с к о п

І сюю волю матимеш ти, брате, як тільки станеш під ярмо Христове.

Раби господні рівні між собою.

Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство Боже ввійдеш, теє царство, де вже немає пана, окрім Бога, а він же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинської подібна, якби ти влади Господа-Отця не хтів признати над собою.

Н е о ф і т-р а б

Отче!

Яка вже там в раба гординя тая!