Читать «Тунель» онлайн - страница 6

Бернгард Келлерман

— Так, чоловік він хоч куди!

— Він — геній! — вигукнула Мод, збуджено плескаючи в долоні.— Я ніде нічого такого не чула — ні в Парижі, ні в Берліні, ні в Лондоні...

Вона замовкла і обернулася до дверей, бо цієї миті до їхньої ложі ввійшов архітектор Хоббі.

— Хоббі! — вигукнула Мод, не кидаючи плескати; їй, як і тисячам інших, хотілося ще раз побачити диригента.— Плескай, Хоббі, нехай вийде ще раз! Гіп, гіп, браво?

Хоббі затис вуха й свиснув, як ото свистять на вулиці невиховані хлопчаки.

— Хоббі! — крикнула Мод.— Як ти смієш! — І вона обурено тупнула ногою.

Цієї миті диригент, обливаючись потом, витираючи хустинкою потилицю, ще раз вийшов у залу, і Мод знов несамовито заплескала в долоні.

Хоббі зачекав, поки стих гамір.

— Люди геть подуріли! — промовив він, дзвінко сміючись.— Подумати тільки! Я ж свиснув тільки так, щоб було більше гармидеру, Мод. Як поживаєш, girl ? And how are you, old chap?

Аж тепер вони нарешті змогли спокійно привітатися.

Усіх трьох єднала справжня й на диво щира дружба. Аллан добре знав про колишні почуття Хоббі до Мод, і хоч про таке ніколи не згадувалося й словом, ця обставина надавала взаєминам обох чоловіків особливого тепла й своєрідної привабливості. Хоббі й досі був трішечки закоханий у Мод, але мав досить такту й здорового глузду, щоб цього не показувати. Проте несхибне жіноче чуття Мод було важко обманути. Закоханість Хоббі її тішила й викликала в ній таємний тріумф, що його іноді можна було прочитати в теплому погляді її карих очей; на почуття Хоббі Мод відповідала щирою відданістю сестри. За будь-яких обставин усі троє залюбки допомагали одне одному, робили послуги. Мак почував себе особливо вдячним товаришеві: кілька років тому Хоббі роздобув для нього п'ятдесят тисяч доларів на технічні досліди та будівництво його заводу, давши за ті гроші особисту поруку. Крім того, протягом останніх тижнів Хоббі представляв інтереси Аллана перед залізничним королем Ллойдом і виступав посередником у їхній майбутній зустрічі. Хоббі захоплювався Алланом і ладен був зробити для товариша все можливе. Навіть тоді, коли Аллан іще не створив нічого, крім своєї алмазної сталі «алланіт», Хоббі любив казати знайомим: «До речі, а ви знаєте Аллана? Того, що винайшов «алланіт»? О, ви про нього ще почуєте!» Друзі бачилися кілька разів на рік — або Аллани приїздили до Нью-Йорка, або Хоббі навідував їх у Буффало. Щоліта вони проводили разом три тижні серед пагорбів Беркшіру в скромному маєтку Мод — на фермі «Беркшір-брук». Кожна така зустріч була для них справжньою подією. Вони поверталися подумки на три-чотири роки назад, і всі ті веселі, задушевні години, проведені колись разом, ніби оживали в їхніх серцях.

Цілу зиму друзі не бачились, і ця зустріч була особливо радісна. Вони оглядали одне одного з голови до ніг, як великі діти, і кожне бурхливо виявляло задоволення від того, що всі мають прекрасний вигляд. Мод сміялася з елегантних лакованих черевиків Хоббі з носаками із блискучої шкіри,— ті носаки скидалися на ріг носорога,— а Хоббі, мов справжній знавець моди, висловлював свою думку про костюм Мод та новий Маків фрак. Як і щоразу, коли друзі довго не бачились, вони навперебій закидали одне одного десятками коротких запитань і так само коротко на них відповідали, ні на чому детально не спиняючись. З Хоббі, як завжди, за цей час сталося багато найдивовижніших і найнеймовірніших пригод, і він починав розповідати то про одну, то про іншу. Потім мова зайшла про концерт, про останні події та спільних знайомих.