Читать «Тунель» онлайн - страница 5

Зненацька у вуха їй вдарив грім, так наче поруч із гуркотом упала стіна. Мод прокинулася й глибоко зітхнула. Симфонія закінчилась. Мак уже встав і потягався, впершись руками в балюстраду. Партер вирував і шаленів.

Мод, трохи запаморочена, зніяковіла, також підвелась і несподівано заходилася несамовито плескати в долоні.

— Та плескай же, Маку! — захоплено вигукнула вона. Від хвилювання й захвату обличчя в неї горіло.

Побачивши, яка Мод незвичайно збуджена, Мак засміявся і, щоб зробити їй приємність, кілька разів гучно плеснув у долоні.

— Браво! Браво! — крикнула Мод високим, дзвінким голосом, перехилившись через балюстраду ложі. Її очі були вологі від збудження.

Диригент витирав худе, бліде від утоми обличчя й раз у раз кланявся. Та оплески не стихали, і тоді він широким жестом показав на оркестр. Ця скромність була вочевидь облудна й знову збудила в Аллана його невикорінну недовіру до митців, яких він ніколи не визнавав за повноцінних людей і, сказати правду, вважав за непотрібних. Але Мод захоплено приєдналася до нового вибуху оплесків.

— Поглянь, Маку, в мене аж рукавичка тріснула! Який митець! Це було просто чудово, правда ж?! — Губи в Мод схвильовано всміхались, очі світилися, мов бурштин, і Макові дружина здавалася в цьому захваті надзвичайно чарівною.

Він усміхнувся й відповів, трохи байдужіше, ніж хотів: