Читать «Колиска на орбіті» онлайн

В сборник вошли лучшие фантастические рассказы известных зарубежных писателей — Р. Бредбери, Г. Крупката, А. Кларка и др.

ІМЕНА З КАРТИ СВІТОВОЇ ФАНТАСТИКИ

Критики й історики літератури ще й досі сперечаються: коли ж виник той вид літератури, що його сьогодні називають таким зрозумілим і популярним у двадцятому столітті словом — “фантастика”.

У багатьох національних літературах є письменники, які не тільки стали родоначальниками цього виду “у себе вдома”, на батьківщині, а й створили традиції, що в своїх найзагальніших рисах виявилися характерними й визначальними для всієї світової фантастики.

Коли однією з таких найголовніших особливостей фантастики став елемент наукової проблеми, наукового передбачення, то хіба ж можуть історики літератури, сперечаючись про те, кого вважати “точкою відліку” новочасної фантастики, обійтися без імен Жюля Берна у Франції, Герберта Уеллса в Англії, Х’юго Гернсбека в США?

Певна річ, фантастика існувала в літературі й раніше, задовго до цих письменників. Навіть саме слово “фантастика” виникло дуже давно і означає в перекладі з грецької “мистецтво уяви”. Фантастичний елемент з’явився вже в перших міфах різних народів світу, дехто відносить до перших фантастів Гомера з його нев’янучими “Іліадою” та “Одіссеєю”, інші вважають першим фантастом давньогрецького сатирика Лукіана, що описав подорож до Місяця на звичайнісінькій триремі. До речі, Лукіан зобразив Місяць не в формі сріблястої тарілки, як вважали сучасні йому вчені, а в формі кулі. Ще й з гумором зауважив: хто, мовляв, мені не вірить, нехай сам туди полетить і побачить усе на власні очі!

Фантастика була й у творчості Томаса Мора, Кампанелли, Свіфта, Едгара По, Гофмана, Оскара Уайльда, Мері Шеллі, які вміли поєднувати реальність і домисел, часто намагалися вгадати соціальне й науково-технічне майбутнє людства, подеколи пробували осягнути проблеми сучасного їм життя з погляду майбутнього. Отже, в тих, кого ми називаємо родоначальниками фантастики, дуже й дуже багато попередників, славетних письменників і мислителів, які з допомогою багатющих прийомів фантастики прагнули осмислити світ довкола людини і світ у людині. Можна навіть сказати, що фантастика завжди жила в літературі, як живе в людині мрія про майбутнє. І лиш на стику дев’ятнадцятого й двадцятого століть вона виділилася в окремий своєрідний материк, як трохи раніше виділилися, скажімо, історична література чи детектив.

Новочасні фантасти, як прийнято називати Жюля Берна, Герберта Уеллса, Х’юго Гернсбека, сьогодні просто дивують авторитетністю свого “послужного списку” різних ідей, що реалізувалися в науці. Трохи більше десяти років тому історики науки зробили своєрідну перевірку ідей та прогнозів, висунутих у творах фантастів. Виявилося, що з 108 прогнозів і припущень Жюля Берна, які він висловив у своїх “романах про науку” (таке визначення їм давав сам автор), здійснилися 64, визнані принципово здійсненними 34, а помилковими вважаються тільки 10. Із 86 ідей Герберта Уеллса помилкових тільки 9, а з 50 передбачень радянського письменника Олександра Беляєва — тільки 3.