Читать «Як ї чому» онлайн - страница 28

ЯК З’ЯВИЛИСЯ НА СВІТ ПАНЦИРНИКИ

Хочу я тобі, моє серденько, розповісти ще одну казочку з давніх-прадавніх часів.

Був собі та жив собі у ті часи на світі Колючка-Дряпучка-їжак, і мешкав він на берегах каламутної річки Амазонки, і їв слимаків у черепашках та інші смачні наїдки. І мав цей Колючка-Дряпучка доброго вірного друга — Повільну-Поважну-Черепаху, яка теж проживала на берегах каламутної річки Амазонки і їла зелений латук та інше подібне зілля. Отож їм жилося зовсім непогано.

Правда ж, моє серденько?

Але в ті давні-прадавні часи жив ще й Плямистий Ягуар, і мешкав він так само на берегах каламутної річки Амазонки, а їв геть усе, що тільки міг спіймати.

Коли йому не щастило спіймати лань або мавпу, він їв жаб та жуків, а коли не міг наловити жаб та жуків, він біг до своєї мами Ягуарихи, і мама Ягуариха навчала його, як їсти черепах та їжаків.

Безліч разів тлумачила йому одне й те саме, поблажливо помахуючи своїм хвостом:

— Синку мій, коли ти знайдеш їжака, то кинь його у воду, і він розгорнеться, а коли зловиш черепаху, то вдар її лапою, а тоді вишкрібай з панцира.

І вона-таки знала, що казала, моє серденько.

Однієї чудової ночі на берегах каламутної ріки Амазонки Плямистий Ягур набрів на Колючку-Дряпучку-їжака та Повільну-Поважну-Черепаху, які сиділи собі тихенько під стовбуром поваленого дерева. Втекти вони не могли, і тому Колючка-Дряпучка-їжак згорнувся в колючий клубочок, — на те ж він і був їжак! — а Повільна-Поважна-Черепаха сховала голову й ноги як можна далі під свій роговий панцир, — на те ж вона й була Черепаха!

І все начебто було зроблено чудово. Правда ж, моє серденько?

— Гей, ви, уважно слухайте мене, — гукнув до них Плямистий Ягуар, — бо це дуже, дуже важливо! Мама сказала мені, що коли я знайду їжака, то мушу кинути його у воду — і він розгорнеться, а коли я зустріну Черепаху, то мушу вдарити її лапою і тоді вишкрібати з панцира. То хто ж тут із вас їжак, а хто Черепаха? Бо сам я, клянусь своїми плямами, не можу цього сказати!

— А ти певен, що саме так навчила тебе мама? — запитав Колючка-Дряпучка-їжак. — Цілком певен? Мабуть, вона казала, що коли тобі доведеться розгортати Черепаху, то слід її спершу кинути в воду, а коли ти захочеш вишкребти їжака, то слід його спершу вдарити лапою.

— А ти певен, що саме так навчала тебе мама? — запитала й собі Повільна-Поважна-Черепаха. — Цілком певен? Мабуть, вона казала, що коли тобі доведеться кидати у воду їжака, то треба спершу підгилити його лапою, а коли трапиться на дорозі

Черепаха, то треба шкрябати її панцир, поки вона розгорнеться.

— Здається мені, що це не зовсім так, — сказав Плямистий Ягуар, але він уже був спантеличений. — Прошу вас, повторіть усе спочатку, тільки не так швидко.

— Коли ти шкрябатимеш лапою воду, то розгорни її їжаком, — сказав Колючка-Дряпучка. — Запам’ятай гарненько, це дуже важливо!

— Але, — докинула Черепаха, — коли ти нашкрябаєш з їжака води, то полий нею Черепаху. Невже тобі не ясно?