Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 98

Взагалі, лише нечисленні комуністи знаходили зв’язок між членством в партії та розумінням її цілей. На заводах члени партії протестували проти ударної праці, норм та суворої робітничої дисципліни. Комуністи відзначали релігійні свята, відвідували церковну службу, хрестили дітей і напивалися, не лише на Великдень, але і на свято Жовтневої революції. На одному із заводів Смоленська 30 відсотків комуністів були постійно п’яними, — писалося в одній із скарг комісії з чистки партійних лав.

Тільки нечисленні комуністи могли дійсно сказати, чого прагнуло партійне керівництво. У Баку, промисловому центрі на Каспійському морі, навіть агітатори, котрі викладали основи комунізму членам партії, не розуміли підручників з марксистської ідеології. Агітатори читали підручник по складах і справляли враження неписьменних, котрі про історію партії знали не набагато більше, ніж робітники, які їх слухали, — так говорили інспектори, котрим довелося побачити цей спектакль. Інколи відповіді, які отримували члени Центральної контрольної комісії на свої питання, не були аж такими комічними. «Правий ухил» — це «великий інженер», — вважали бакинські комуністи. У інших місцях члени партії були переконані, що комунізм настане 1942 року, оскільки саме цього року збігає термін дії партійних квитків.

Звісно, від секретарів, голів рад і колгоспів партійне керівництво очікувало не набагато більше, ніж від простих членів партії. Неосвічені, деспотичні, схильні до хабарів, такі означення видавала Центральна контрольна комісія після численних перевірок партійних органів. В азійських периферійних регіонах країни голови родів обіймали впливові пости у партійних комітетах і державному апараті, де захищалися від посягань конкурентних родів і кланів. Такі комуністи не розуміли сенсу ані «лівого», ані «правого» ухилу. Вони навіть не розуміли, якій меті присвячено існування партії, до якої належали³². Коротко кажучи, партія не лише складалася із політичних неписьменних. Вони керували нею.

Під час чистки 1933 року понад 18 відсотків комуністів втратили свої партквитки, інші відвернулися від партії, перш ніж їх змогли вилучити. Водночас керівництво не досягло цими чистками значного успіху. На кінець 1935 року чистки ще не закінчилися, в деяких регіонах вони лише щойно почалися.

Чистка не усунула проблем, лише зробила їх видимими. Вона показала керівництву партію кар’єристів, політичних невігласів і традиціоналістів, які жили ще у минулому столітті, партію троцькістів, колишніх опозиціонерів та представників дореволюційних еліт. З огляду на хаос, який панував на у великих містах та на великих будовах, голодомор та вихід селян із сіл, ця картина викликала в партійному керівництві справжню істерію. Для Сталіна та членів Політбюро на кону тут стояло саме існування соціалістичного ладу. Тому на початку