Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 83

Режим міцно прив’язував робітників до заводів, так само як він замкнув у колгоспах селян, він зневажав робітників, чий спосіб життя виказував культуру села. Польський офіцер Ґустав Херлінґ у 1940 році, коли він після звільнення з табору потрапив до міста Свердловська, спостерігав сцену як обвішаний орденами радянський генерал бив чоботами солдат, котрі були в нього на шляху і очищували молотками обледенілу дорогу³². Цей маленький епізод свідчить про відносини між більшовиками та їхніми підданими більше, ніж будь–яка академічна розвідка, написана про сталінізм.

IV. Терор

Колективізація та індустріалізація стали катастрофою для людей та економіки, зруйнували спосіб життя та традиції, вирвали з обжитих місць мільйони людей, позбавили їх звичних зв’язків. Колгоспників було прив’язано до колгоспів, а робітників драконівськими дисциплінарними законами — до заводів. Мільйони людей животіли у спецпоселеннях і концтаборах. Про лихо ніколи не згадували в засобах масової інформації. Режим монополізував та ідеологізував освіту й інформацію, він моралізував економіку й перетворив відносини між владою та підлеглими на театральну виставу, яка передавала населенню, за якими правилами та якою мовою треба демонструвати свою слухняність. За умов одноманітного медійного ландшафту, що був керований з одного пульту, навіть деякі вороги режиму сприймали як належне встановлені режимом мовні та поведінкові правила. Той, хто хотів висловити критику, мав висловлювати її в одежині комуністичної риторики. При цьому він мав послуговуватися ритуалізованою мовою, що ділила світ на друзів і ворогів та представляла комуністичну партію як орден обранців і мучеників за святу справу.

Партія і надалі виступала в ролі спасителя та рятівника народу. Кожне добродійство мало бути оспіване як результат старання більшовиків. Трудящим, від імені яких колись виступали революціонери, ця концепція не залишила жодної іншої ролі, крім висловлювання подяки керівництву. І лише з початком колективізації та жахів терору сприйняття дійсності та тлумачення її більшовиками зайшли в конфлікт. Громадяни зіткнулися з ситуацією, коли реальний світ суперечив світу інсценізованому. Й оскільки преса зображувала дійсність, якої не було, громадяни переконалися в тому, що існує світ брехні та світ правди. Інсценізована брехня мала на меті раціоналізувати повсякденний хаос, прив’язати еліту до режиму та примусити людей не відхилятися від правил більшовицького бачення світу. Це був культ Сталіна і щоденно виконувані ритуали заперечення дійсності, що мали встановити новий порядок у головах підданих. Цій меті слугу вала також моралізація економіки: що було вироблено руками самих підданих, видавалося за подарунок партії та її провідника Сталіна. Робітники, селяни та науковці мали служити партії та вдячливо працювати. Тепер навіть поняття часу отримало новий вимір: майбутнє, теперішнє і минуле стали штучними витворами без жодного зв’язку з дійсністю. Відтепер існувало лише те майбутнє, яке запроектувало партійне керівництво.