Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 80

Компанії за ударну працю та соціалістичні змагання розхитували виробництво, переобтяжували обладнання та матеріали і призводили до виробництва неякісної продукції. Нерідко греблі, електростанції, будівлі та заводи доводилося ламати відразу після їх зведення, тому що попри вчасне здання об’єкту, вони не витримували того, що було передбачено планом. Легка та харчова промисловість виробляла товари, якість котрих не витримувала жодної критики. Сталін і його оточення вбачали у цих недоліках лише хиби керівних кадрів, саботаж, змову та діяльність ворогів, котрі хотіли зруйнувати радянський лад. Серго Орджонікідзе, який з 1932 року займав посаду наркому важкої промисловості країни, наказав звільняти з посад, а інколи арештовувати тих керівників і директорів, котрі не виконують плани уряду. Орджонікідзе не хотів чути жодних вибачень або виправдань. На зборах керівників восени 1934 року він заявив: «Ми не будемо слухати тих, хто говорить, що нам буцімто не поставили матеріали, бо ми скажемо, що добрий керівник, добрий директор, добрий технік знає, як організувати справу і як досягти належних результатів… Наше устатковання, наші заводи підготовлені для того, щоб служити Радянському Союзові, вони здатні виробляти тонни металу. Що ж стримує? Погана робота.»

Сталін у цьому питанні бачив лише певну стратегію терористів. Коли в серпні 1930 року в містах став відчутний брак грошей, він дав Молотову вказівку: «ґрунтовно прочистити апарат Наркомфіну та Держбанку і обов’язково розстріляти два чи три десятки шкідників з цього апарату, зокрема десяток касирів різного роду…». У тому ж листі він наполягав на розстрілі «шкідників у м’ясній промисловості» і турбувався, щоб про це розголосила преса. Кількома тижнями пізніше Сталін висловив бажання обсадити народний комісаріат людьми з ГПУ і запровадити там суворий контроль.

Цей командний стиль руйнував виробничі процеси на промислових підприємствах Радянського Союзу, він втягував директорів і керівників у нищівні конфлікти із заводами–конкурентами та народними комісаріатами, які боролися один з одним за мізерні ресурси, та призводили до внутрішньої дезінтеграції індустріального комплексу.

Створюючи безперестанний хаос, режим отримував системну кризу, яку він вважав результатом роботи ворогів.