Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 78

Щоб керувати і контролювати потік селян, які втікали до міст та на великі будівельні об’єкти, у грудні 1932 року уряд запровадив внутрішні паспорти, які раніше вже існували в Росії аж до періоду столипінських реформ. Колгоспники не мали права на отримання паспортів, вони були прив’язані до свого місця. А той, хто без дозволу жив у місті, та не займався систематичною «корисною» працею, мав рахуватися з можливістю бути висланим. Відтак секретар Центрального виконавчого комітету та довірена особа Сталіна Абель Єнукідзе, вирішив, що «безглузде та надмірне» переселення з сіл до міст треба припинити, а «паразитичні елементи» та «соціальне сміття» виселити з міст. 1933 року лише у Москві було викрито та виселено з міста понад 300 000 «соціально чужих елементів» — виселено без паспорта, без засобів до існування, лише в одязі, що прикривав їхнє тіло. Водночас селянам, які потерпали від голоду, режим відмовляв кидати села, а в деяких місцевостях довкола сіл стояли кордони ГПУ Тепер рухові населення режим намагався надати нового напрямку. Замість того, щоб хоч якось полегшити ситуацію, він скеровував у голодні райони ще більше голодних людей.

Отож, колективізація не перетворила селян на пролетарів, вона понизила їх до громадян другого ґатунку, які були прив’язані до свого місця і над якими за бажання можна було знущатися. Режим усунув священиків та куркулів та проник у життєвий простір колгоспників, він підкорив село своїм насильством, але він не отримав у селі нових людей. У системі апартеїду, який представляли собою колгоспи, не проявлялася дієвість влади. Вона опиралася на послух заляканих селян. Самі більшовики закарбувалися у свідомості селян як лиходії та дияволи у людській подобі²⁸.

Лише індустріальне суспільство могло стати соціалістичним суспільством. У цьому більшовики не мали жодних сумнівів. їхня революція лише тоді виконає свою функцію, коли вона знайде своє місце в тому історичному процесі, до якого належали більшовики. Оскільки історія — була історією європейською, вона була історією, що піднеслася лише в індустріальному достатку. Для більшовиків справа полягала в тому, щоб провести індустріалізацію та надати їй соціалістичних форм. Модернізація народного господарства не було самоціллю, вона створювала передумови для вступу людства в добу соціалізму. Сам Сталін проголошував, як він уявляв майбутнє Радянського Союзу: Росія через свою відсталість у минулому була завжди битою та упослідженою і тепер від Заходу вона також відстає на століття.