Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 64

Ісламські суспільства на околицях Радянського Союзу були суспільствами без пролетаріату, без тих класових антагонізмів, з яких мала народитися нова людина. Тому на радянському Сході саме жінки виконували всі ті функції, котрі в європейській частині Радянського Союзу припадали на пролетарів і комуністів. Жінки належали лише до своєї статі, вони були пригнобленими і жили в темряві та рабстві. Отже, завданням революції було визволення жінок з патріархального світу, де панували чоловіки, і це мало визволити суспільства Сходу від страждань через свою відсталість. Для більшовиків жінки були ключем змін у суспільствах периферії Радянського Союзу. Бо саме жінки мали монополію на виховання дітей, вони були хранителями традицій предків, а для священиків вони служили передавачами релігії. Хто володів душами жіноцтва, тому належало суспільство.

1927 року центральний уряд у Москві скасував чинність законів шаріату в цивільному праві, анулював традиційний ісламський шлюб, і поставив поза законом багатоженство та взяття до шлюбу малолітніх. Той, хто викрадав жінок або чинив насильство, відтак мусив рахуватися із санкціями держави. Однак справжня боротьба між більшовиками та ісламським світом розгорнулося за паранджу. Для влади як в центрі, так і на периферії ховання обличчя було проявом ізоляції жінок від публічного життя. Більшовики не мали жодних сумнівів у тому, що разом із цими символами мав бути зруйнований і той лад, який вони представляли. Тому боротьба за рівні права жіноцтва була передовсім символічним протистоянням. Комсомольські бригади, котрі з нагоди виборів в ради приїздили в села, змушували селян показувати своїх жінок на публіці без паранджі або чадри. У такий спосіб десятки тисяч жінок, що позбулися паранджі, були прийняті в селищні та міські ради. Для більшовиків ці жінки були «визволеними», вони стали рівноправними членами суспільства, і ті жінки, що скористалися нагодою і пристали на більшовицьку пропозицію протесту, перетворювалися на революціонерок. Активісти в містах зважали на те, щоб жінки виявляли ворогів, котрих треба було усунути із сільських громад: мулл, куркулів, вождів кланів. Жінки (за логікою більшовиків) були чеснішими та мужнішими за чоловіків, оскільки вони стояли на боці пригноблених, — запевняли один одного комуністи Кавказу.