Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 61

Більшовики розуміли, що вони запанують в головах і серцях своїх підданих лише тоді, коли знайдуть собі місце в їхньому світі емоцій, якщо вони впишуть себе у свята, які відзначав народ. Але більшовики не могли вбудувати себе у релігійні свята, які відзначало населення. На Великдень, Трійцю, Різдво, під час ісламських постів та жертовних тижнів, шиїтського жалобного місяця, єврейського свята Песах влада залишалася німою. Зрештою, це також стосувалося численних традиційних свят російського селянства, що визначали життєвий цикл села. Там, де селяни святкували свої свята, більшовики вбачали заперечення соціалістичного ладу. Оскільки свято було не лише подією, що встановлювало зв’язок між селянами і способом їх життя та традиціями. Свято було передовсім фіксованою датою в календарі сільського жителя, воно надавало життю людини напрямок, структурувало відчуття часу, відчуття минулого, теперішнього і майбутнього. Революціонери, що мріяли про перетворення людини та її звичаїв, мусили поборювати ці свята. Це було необхідним вже тільки тому, що під час свят селяни упивалися алкоголем, вдавалися до розгулів та висміювали державний лад. Мігруючи на початку тридцятих років до міст, на великі будівельні майданчики комунізму, сотні тисяч селян привносили також звички та традиції села в міста. Отже, для більшовиків справа була за тим, щоб створити для народу новий календар свят. «Міжнародний жіночий день», Першотравнені свята, свято Жовтневої революції, спортивні свята та «соціалістичні обжинки» мали витіснити старі традиції. Саме тому нові свята були розставлені в часі так, щоб конкурувати зі святами старими. Здавалося, що у великих містах ця концепція більшовиків мала успіх, оскільки під час комуністичних свят ніхто не працював, відбувалися паради та демонстрації, в яких мусило брати участь населення. Не кожен, хто маршував повз трибуни, на яких стояли вожді народу, поділяв світогляд цих вождів. Однак кожен ставав мобілізованим, і з часом забував, у чому полягали старі свята, а коли старі свята вже не відзначали, то і їхній смисл більше вже ніхто не розумів. Але таке промивання мізків вдавалося лише там, де традиції були зафіксовані та передавалися в текстах. Там, де ритуали передавалися зазвичай усно, більшовики були безпорадними, передовсім там, де їм в першу чергу бракувало тлумачень свого суспільного проекту. Більшовицькі свята були міськими, але й вони були святами з примусу, які нове начальство з гори накидало своєму населенню. Це була суміш традиційних і нових свят, яка приводила до деполітизації населенням більшовицьких свят, і перетворенням їх із зовнішнього примусу на внутрішній самопримус⁹.