Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 43

Національне питання

Росія була багатонаціональною імперією. Цю істину більшовики усвідомили лише тоді, коли їхня влада поширилася на околиці імперії. Початково більшовицька партія була союзом росіян і зросійщених євреїв, міських мешканців, котрі нічого не могли сказати селянським народам імперії. До мусульман Кавказу, татар і башкирів, кочових народів Середньої Азії, малих народів Сибіру революціонери спочатку виявляли лише незначний інтерес. Ісламське середовище та більшовицька партія взагалі не стикалися одне з одним.

Однак більшовики перемогли не лише в містах європейської частини Росії, але й повернули в лоно країни азійську периферію. Тепер, коли з територіальним відновленням царської імперії соціалізм перетворився на імперський проект, нова влада мусила знайти відповідь на питання, як ідея соціалізму могла б об’єднати це розмаїття мов, релігій, культур.

«Ліві» інтелектуали усередині партії мали застереження щодо націоналізації соціалістичного проекту. Однак Ленін у цьому питанні був далекоглядніший, ніж найрадикальніші інтернаціоналісти в його партії. Для нього право національного самовизначення було лише фасадом для того, щоб тримати в покорі еліти неросійських народів, «…у нас є башкири, киргизи, ціла низка інших народів, яким ми не можемо відмовити у визнанні. Ми не можемо відмовити у цьому жодному з народів, що живуть в межах колишньої Російської імперії», — промовляв Ленін до делегатів VIII з’їзду партії¹⁸.

В кульмінаційний момент громадянської війни навесні 1919 року національне питання перетворилося на життєво важливе політичне: Фінляндія, Польща, Україна та закавказькі губернії вийшли з–під російського державного панування і проголосили незалежність; білий рух контролював велику частину азійських околиць. За таких умов наполягати на протиставленні класової боротьби та національного визволення означало сплутати бажане та дійсне. В кожному разі Ленін схилявся до неприємного висновку, що в деяких регіонах імперії національна ідентичність переважала решту ідентичностей. «Треба взагалі втратити глузд, щоб продовжувати політику царя Миколи…», — так відповідав Ленін своїм опонентам¹⁹. Врешті, Ленін своєю волею подолав усі перешкоди й здобув схвалення більшовицьких функціонерів. Оскільки під час громадянської війни партія перетворилася на багатоетнічну організацію, вона перестала бути політичною батьківщиною лише для росіян і євреїв. У такий спосіб змінилося ставлення комуністів до народів, над якими вони хотіли панувати. І не випадково Ленін доручив Народний комісаріат у справах національностей грузинові Сталіну. Цим партія давала зрозуміти, що перебудову багатонаціональної імперії вона більше не вважає справою російського центру, що в цьому можуть брати участь усі народи, які заселяють імперію.