Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 31

Війна і терор залишили по собі невиправні сліди спустошення. Взимку 1921–22 років у російські села прийшов голод, у губерніях середньої Волги вмирали сотні тисяч селян. Члени американських допомогових організацій, котрі в цей час перебували в регіоні лиха, бачили селян, що апатично лежали у своїх хатах, очікуючи смерті, ’іли щурів, мишей та собак, зрештою, з відчаю навіть своїх власних дітей. Тих, кого не доконав голод, забрали тиф і холера. 1920 року понад два мільйони людей у центральних районах Росії хворіли на тиф, у містах з величезною швидкістю поширювалися холера та сифіліс. У другій половині 1921 року кілька мільйонів селян залишили свої села, щоб уникнути голоду і почати нове життя. Немов кочові племена, без визначеної мети й без домівки, пересувалися потоки біженців з однієї місцевості до іншої. У Самарській губернії сотні голодних селян блукали, мов зграї вовків, харчуючись підніжним кормом, стервом, квітами та листям чагарнику. Чимало цих нещасних самі позбавляли себе життя, дехто навіть убивав своїх дітей, щоб врятуватися від голоду. Козак Н. М. Бородін через три десятиліття згадував побачене наприкінці громадянської війни на Донбасі: люди вмирали «неначе мухи восени»; з вулиць позникали коти та собаки, яких просто з’їли; у робітничому селищі Шахти одна стара жінка продавала на базарі людське м’ясо; у Каменську затримано й засуджено канібалів.

Масова смертність руйнувала родинне життя, забирала у дітей батьків і назавжди залишалася в пам’яті тих, хто вижив. Англійський очевидець, який працював у Нансенівському допомоговому комітеті, на початку 1922 року в газеті «Таймз» змальовував становище в Саратовській губернії. Він бачив покинуті села; собаки розривали трупи, що лежали на вулицях; в деяких місцевостях щодня помирало до 100 людей¹.

Громадянська війна залишила по собі понад сім мільйонів дітей без догляду, які, не маючи притулку, тинялися країною. У Симбірській губернії зграї малюків жили по лісах і харчувалися травою. Американська очевидиця, котра на одній залізничній станції якось зустріла таку групу бездоглядних дітей, зазнала справжнього шоку. Вона бачила дітлахів зі спухлими животами, які просили хліба. Цілі армії таких голодних і зневірених дітей стікалися в міста Центральної Росії, шукаючи можливості вижити. Ще наприкінці 1923 року 70 відсотків безпритульної малечі, що перебували на вулицях Москви, походили з районів середньої Волги². Ці травмовані діти жили на маргінесі міської спільноти, живлячись із смітників, крадіжок і грабунку.

Знелюднілі та вимерлі міста Роси наприкінці громадянської війни були лише тінями самих себе. їхні мешканці були покинуті на просте животіння. Чимало міст лежало в руїнах; на Уралі та Кавказі лише руїни від нищівних пожеж нагадували про те, що тут колись жили люди. Те, що пережили мешканці Центральної та Західної Європи наприкінці Першої світової війни, не можна було навіть порівнювати з цим жахіттям.

До спадщини громадянської війни належить також безмежне буяння злочинності. Ніхто не бачив нічого незвичного в тому, що людина може вбивати і бути вбитою. Поза містом у селах панував закон сильнішого. На Кавказі, в Сибіру, в деяких регіонах України банди розбійників і волоцюг вершили право. Так було, приміром, у Донбасі, де біженці, дезертири, колишні сільські бунтівники збиралися в банди, які не давали спокою державній владі. Проте жодне місто імперії не страждало від цих банд більше, ніж Баку. Вдень місто належало більшовикам та їхній міліції, вночі воно потрапляло в руки розбійників з навколишніх сіл³. Світова та громадянська війна, що тривали понад 6 років поспіль, залишили в душах людей сліди спустошення. У щоденній боротьбі за виживання втрачало силу переконання, що людина людині друг, складалися відносини, які вели до підступності. Людину було зведено до жалюгідного існування. Це існування трималося на щоденному приниженні інших. Соціал–дарвінстську риторику більшовиків підтверджував досвід громадянської війни, оскільки категорії ворога, що їх висувала влада, й агресивне налаштування населення до ворогів були весь час актуальними.