Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 158

Таких свобод Сталін стерпіти не міг. У січні 1948 року він наказав чекістам вбити Міхоелса, голову Єврейського антифашистського комітету, в листопаді Комітет був саморозпущений, а усі його члени заарештовані. До судового процесу дійшло лише в липні 1952 року, він почався і закінчився так, як і всі політичні процеси, що були організовані в сталінському Радянському Союзі: з абсурдними звинуваченнями у шпигунстві та смертними вироками, що їх було виконано негайно. Процес проти членів комітету відбувався в закритому для публіки режимі, однак не випадково ця розправа відбувалася під час публічної кампанії проти «безрідних космополітів». Ніхто і не хотів приховувати антисемітський характер кампанії. Коли за дорученням Сталіна в січні 1953 року було викрито «лікарів–убивць», ця кампанія вийшла з–під контролю. Сталін звинуватив видатних лікарів, серед яких було багато євреїв, у тому, що вони нібито були винні в смерті 1948 року партійного керівника Ленінграда Андрія Жданова та планували замах на життя політичних провідників. Таке завдання їм нібито дала англійська таємна служба та єврейські організації СІЛА. Розпочата і проведена Сталіним кампанія викликала хвилю антисемітських випадів по всьому Радянському Союзові. Євреїв звільняли з громадських установ, дискримінували та таврували як ворогів радянської держави. Керівники регіонів відразу взялися до справи, чого й очікував від них Сталін. Уже у квітні 1948 року, після вбивства Міхоелса, секретар білоруської партійної організації Гусаров доповідав в Москву про перші успіхи. За його словами, органи безпеки викрили змову «єврейських націоналістичних елементів». Розпалити ненависть до «російського та білоруського народів», — такою була нібито ціль єврейських націоналістів, яких при цьому підтримували єврейські комітети з СІЛА та Палестини. Не підлягає жодним сумнівам, продовжував Гусаров, що американські євреї діють за дорученням американських спецслужб. Євреї є агентами іноземних держав, їх треба усунути з партійних і державних органів Білорусії, тому що там вони «готують змову» проти радянського ладу. Він очікував, що Москва дасть йому вказівки, як надалі діяти у цій справі.