Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 15

Революція вибухнула як повстання фрустрованих і розлючених людей, як погром, що буквально вигнав з країни дух європейської цивілізації. Коли в лютому 1917 року впала державна влада, разом з нею зникли також усі буржуазні інституції, якими, попри все, вирізнялася царська Росія: місцеве самоврядування, незалежна юстиція та університети як біотопи європейської наукової традиції. У цьому вакуумі державної влади потонув не лише самодержавний лад, зник також альтернативний буржуазний проект Росії — Росії інтелігенції та лібералізму. У цьому сенсі революція 1917 року була повстанням, що відповідало визвольному проектові робітників і селян. Ліберали, котрі ще рік тому боролися за волю народу, тепер боялися елементарної народної влади. Публічне насильство деморалізувало еліти, воно перетворювало апартеїд царського ладу в його протилежність. Те, що відбулося внаслідок революції 1917 року, можна описати як символічний переворот світу. Карнавал народу демонстрував елітам, що старий культурний код більше вже не діяв. У Донбасі робітники вчинили криваву помсту заводським начальникам, інженерам і представникам влади, на яких поклали відповідальність за свої злидні. Озброєні робітники чинили суд Лінча на вулицях: вони вбивали злодіїв і хуліганів, які не хотіли підкоритися їхньому порядку, а також мордували поліцію старого режиму²¹. Вже навесні 1917 року робітники захопили фабрики і шахти, які вони поставили під свій контроль. Вони не виявляли жодного інтересу до робітничих спілок. Навпаки, йшлося про те, щоб підпорядкувати старих власників інтересам робітників і принижувати їх. Там, де заводські управителі закликали до порядку, робітники вдавалися до колективних судів. Нерідко керівників убивали внаслідок самосуду робітників; у кращих випадках їх піддавали ганебному покаранню, подібному до розправи сільської громади над злочинцями. За таких умов разюче скоротилося промислове виробництво.