Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 13

Під час Першої світової війни в Росії також виникла сучасна диктатура мобілізації, призначена мобілізувати населення на військові цілі та усунути з суспільства гаданих ворогів. У цьому вона була попередником більшовицької командної системи. Крім того, там, де зосереджувалися рекрути з усіх регіонів імперії, де тисячі вояків відправляли з тилових регіонів на фронт, виник новий комунікаційний простір. Війна значно змінила світосприйняття мільйонів селян, які були відправлені в армію. Вона вирвала селян з їх середовища та кинула у чужий світ. Водночас війна дала цим воякам уявлення про розмір країни та про її різноманітність. Світ розпадався. У таку ситуацію потрапили не лише селяни в одностроях, котрих вислали на війну, де вони нічого не вміли. Цивільне населення також стало учасником воєнних подій. Воно заходило в стосунки з дезертирами та втікачами, з окупантами, з військовополоненими та біженцями¹⁸.

Росія стала країною біженців. Масовий вихід почався на другий рік війни, коли царські генерали почали очищувати прикордонні регіони від «ненадійних» груп населення: від селян та етнічних меншин, запідозрених у співпраці з ворогом. Офіцери генерального штабу мріяли про прозорі краєвиди, про етнічно однорідні зони, які були б заселені не євреями, німцями чи циганами, а росіянами та слов’янами. У 1915 році в містах у внутрішній Росії також почалися пошуки ворогів, шпигунів і ненадійних етнічних груп.

Під час відступу з Галичини 1915 року російська армія знищувала не лише інфраструктуру території, яку вона залишала. Вона знищувала села та життєвий простір їх мешканців: збіжжя, худобу і навіть дзвони сільських церков. Українські селяни були змушені приєднатися до армії, що відступала, та оселитися у внутрішніх регіонах Росії, зазвичай у тих селах, з яких війська щойно вигнали колоністів німецького походження. В Галичині панував репресивний режим губернатора Бобринського: щоб перетворити захоплену територію на «русскую землю» до Сибіру було вислано українських націоналістів, єпископів греко–католицької церкви та німців. Щоб уникнути депортації тисячами втікали євреї, а того, хто залишився, було взято в «заручники». На початку травня 1915 року за підозру у зраді було вигнано усіх євреїв з Каунаса та Курляндії — там до початку літа регіон залишили близько 200 000 євреїв. Не пощадили також німецьке населення Галичини. Начальник генерального штабу Янушкевич, який з особливою ревністю наполягав на етнічних чистках, наказав виселити все німецькомовне населення Галичини.