Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 147

Хоча в глибині Радянського Союзу режим не влаштовував різанини такого масштабу як в Західній Україні або балтійських республіках, він також чинив тут насильство проти всякого уявного або дійсного спротиву. Тепер він повернувся навіть до практики «розстрілу заручників». Коли почалася війна, Берія видав розпорядження превентивно заарештувати як терористів, шпигунів і шкідників 1700 осіб. 15 жовтня 1941 року, коли паніка в адміністративних закладах Москви сягнула кульмінації, Сталін видав НКВС наказ евакуювати з Москви до Куйбишева родичів раніше розстріляних ворогів народу і там їх розстріляти. Такі «розстріли заручників» відбувалися також у таборах ГУЛАГу після того, як німецькі війська захоплювали чергове місто, у цих таборах відбувався акт помсти, і ув’язнених розстрілювали. Восени 1941 року терор НКВС повернувся в життя робітників Донбасу. Тут чекісти розстрілювали не лише заводіїв та учасників антиурядових демонстрацій. Вони вбивали робітників, котрі висловлювали критику щодо режиму та жахливих умов життя. Напередодні вступу німців до міста Сталіна, енкаведисти вивезли усіх в’язнів за місто, змусили вирити їх для себе могили й потім там їх розстріляли. Після паніки у жовтні 1941 року апарат НКВС відновив контроль у столиці. Мародерів, демонстрантів та громадян без паспорта заарештовували і негайно розстрілювали, будинки та адміністративні установи перевіряли на предмет шпигунів і саботажників. У період між жовтнем 1941 та липнем 1942 року у Москві було заарештовано понад 830 000 осіб. 900 людей було розстріляно НКВС, 44 000 осіб потрапили до в’язниць або таборів. Число політично вмотивованих вироків суду під час війни також не зменшилося. Навпаки, воно зросло з 8011 у 1941 році до 23 278 у 1942 році²⁴.

Цивільне населення страждало від спустошення і терору, спричиненого війною, не менше, ніж солдати. Коли німці увійшли в Сталінград, у місті ще перебували тисячі цивільних, насамперед жінки і діти, котрі були покинуті напризволяще, через те що Сталін видав наказ, який забороняв вихід зі Сталінграда. Жодне інше місто не постраждало від тягаря війни, як Ленінград. У вересні 1941 року німецькі війська досягли околиць міста. Гітлер дав наказ оточити Ленінград і заморити місто голодом. Блокада Ленінграда тривала аж до січня 1944 року. Хоча режим до квітня 1941 року по замерзлому Ладозькому озеру евакуював з міста понад мільйон його мешканців, ті, хто там залишився, мусили терпіти роки терору. Вони були змушені не лише шукати схованку від артилерійських обстрілів та страждати від голоду та хвороб, внаслідок чого до кінця блокади у місті загинуло від 600 000 до 800 000 людей. Вони мусили терпіти драконівські покарання і терор, за допомогою яких партійні керівники міста намагалися тримати дисципліну.