Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 129

Сталін та його оточення мали безпосередній тілесний стосунок до насильства. Сталін наказував приводити до свого кабінету катованих та битих арештантів, він давав указівки, як жорстоко треба поводитися із заарештованими, він також бив свого секретаря Поскрьобишева. «Як він мене бив. Він схопив мене за волосся і вдарив головою об стіл», — розповідав Поскрьобишев письменнику Олександру Твардовському після смерті тирана. «Бити, бити», — так інколи писав Сталін на списках з прізвищами ворогів народу, котрі йому надавали. Сталінські кати Єжов і Берія не лише брали участь у допитах, вони самі хапалися за палицю для побиття. Хрущов пригадував, як одного разу в 1937 році він зустрів Єжова, у котрого на сорочці були помітні плями від крові. «Це кров ворогів народу», — пояснив тоді Єжов. Єжов зазвичай напивався, перш ніж їхати в Лефортовську в’язницю в Москві для допиту в’язнів. Заарештованим Єжов наказував відрізати вуха й носи, він сам розстрілював засуджених і колекціонував револьверні патрони, якими чекісти розстрілювали своїх жертв. Після арешту Єжова у 1938 році в шухляді його письмового столу знайшли такі патрони, на яких були вирізьблені імена тих, хто від цих патронів загинув. Так поводилися також більшовицькі лиходії другого ешелону: партійний керівник Азербайджану Мір Джафар Багіров, секретар комітету партії в Іванові Сімочкін, заступники Берїї в НКВС Богдан Кобулов та Ювеліан Сумбатов–Топурідзе, котрі особисто брали участь у катуваннях та стратах і мусили виконувати цю роботу в ім’я свого вождя¹⁰¹. Стисло кажучи, без ментального спрямування вождя та контексту, в якому поширювалося насильство, сталінський терор годі зрозуміти.