Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 127

Мабуть ніхто ніколи не довідається, що спонукало Сталіна до припинення вбивств. Чи він та його поплічники вірили в мету їхньої мрії, — звільнити землю від ворогів? Продовження терору під час світової війни та в повоєнний період свідчить проти такого тлумачення подій. Ймовірно, Сталін поступово усвідомив деструктивність терору. Бо коли чекісти самовільно продовжували вбивства, тепер центральна влада почала втручатися. Тепер не час «кидати попів до в’язниці», так відповів шеф Новосибірського НКВС своєму заступнику, коли той звернувся до нього з проханням заарештувати як контрреволюціонерів 100 священиків⁹⁸.

Остання година для Миколи Єжова настала одночасно з кінцем масового терору. Кінець «єжовщини» — так в народі називали криваву оргію у 1937–1938 роках, був також і кінцем самого Єжова. Ще на початку 1938 року Єжов тішився прихильністю диктатора. Але коли у квітні Сталін призначив його народним комісаром водного транспорту, то відразу пішли чутки, що Сталін хоче послабити позицію Єжова і звільнити того від роботи в НКВС. Сам Єжов теж нічого не робив для збереження прихильності Сталіна. Він розгорнув нещадний терор в Народному комісаріаті водного транспорту і тамтешні посади обсадив своїми довіреними людьми з НКВС. З літа 1938 року вплив Єжова зріс також і в партійних комітетах регіонів, куди він направив численних працівників зі своєї команди. Єжов знавіснів, він не міг справитися з владою, якою нагородив його Сталін. На своїй дачі та в службових приміщеннях він влаштовував пиятики та сексуальні оргії, під час своїх відряджень у регіони Єжов навіть і не думав залишити свою звичку напиватися до посиніння. Під час візиту до Києва у лютому 1938 року Єжов та начальник НКВС України Успенський з’явилися на прийом у комітет партії напідпитку. Алкоголь розв’язав язики найвищим чекістам: Єжов говорив, що він тримає усіх в одній руці, що він може заарештувати вождів Радянського Союзу, якби він тільки захотів. Сталін довідався про вихваляння та переміну способу життя свого шефа безпеки. Улітку 1938 року зірка Єжова почала нестримно гаснути, хвороблива недовіра Сталіна збільшилася, коли у червні довірена особа Єжова, начальник НКВС Далекосхідного регіону Люшков утік до Японії. У серпні 1938 року на посаду заступника Єжова Сталін призначив свого земляка, грузина Лаврентія Берію. Берію було рекомендовано на цю посаду, зважаючи на його безоглядність і жорстокість. Ці риси він поставив тепер на службу НКВС. Берія наказав заарештувати людей Єжова і направив в місцеві органи НКВС своїх людей. Перш за все він повідомив Сталіну про ексцеси та порушення в керівництві НКВС. Єжов перебував у паніці, він боявся за свій вплив, і, зрештою, за своє життя. Але тільки в листопаді 1938 року водночас із закінченням масового терору Сталін відмежувався від Єжова і замінив його на Берію, котрий відразу почав з того, що наказав заарештувати та знищити свого попередника. Агонія Єжова розтягнулася більше, ніж на рік. Сталін залишив колишнього начальника НКВС на посаді члена Політбюро, у січні 1939 року Єжов востаннє взяв участь у засіданні цього органу, а в квітні того ж року Сталін наказав його заарештувати. Кінець Єжова настав тільки у лютому 1940 року, коли військова колегія Верховного Суду на закритому процесі засудила Єжова до страти. Єжов нібито очолював міжнародну змову в НКВС і хотів вбити Сталіна і Берію, — так звучало обґрунтування вироку. Разом із Єжовим загинули і його поплічники, їхні родичі, жінки та діти — всього 346 осіб. Навіть під час останнього слова, яке надали Єжову, він говорив мовою сталінського душогуба. Так, він ніколи не зробив жодної помилки, він «почистив в НКВС 14 000 чекістів», «але величезна моя вина полягає в тому, що я мало їх почистив… Навколо мене були вороги, мої вороги. Скрізь я чистив чекістів, не чистив я їх лише в Москві, Ленінграді і на Північному Кавказі. Я вважав їх чесними, але на ділі вийшло, що я під своїм крилом укривав диверсантів, шкідників, шпигунів та ворогів народу інших мастей».