Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 124

Уже 20 липня 1937 року Сталін дав Єжову вказівку заарештувати і депортувати усіх німців, котрі працювали в оборонній промисловості Радянського Союзу. При цьому не важливо, чи заарештовані були громадянами Німеччини, чи були німецькими комуністами–емігрантами. Кожен, хто потрапляв під підозру і кого політичне керівництво вважало належним до німецької національності, відтепер міг бути заарештований, депортований або розстріляний. У ході «німецької операції» загинуло 42 000 осіб. Трохи пізніше, у серпні 1937 року, Сталін та Єжов виступили з ідеєю–фікс, що Радянський Союз переповнений польськими шпигунськими групами, котрі вчиняють акції саботажу на оборонних підприємствах. Спочатку акція була спрямована на колишніх військовополонених поляків, котрі після 1920 року залишилися в Радянському Союзі, політичних емігрантів, членів польських партій та польське населення прикордонних регіонів на заході країни. Але вже кількома тижнями пізніше Єжов видав місцевим органам НКВС наказ, поширити операцію на «всіх поляків». «Поляків треба цілковито знищити». Той, кого НКВС визначав як «польського агента», втрачав свободу або життя. І байдуже було, чи обвинуваченого вважали комуністом чи націоналістом. Терор не щадив нікого — ані комуністів, ані некомуністів. Майже усі члени польської секції Комуністичного Інтернаціоналу були розстріляні, Польська комуністична партія в серпні 1938 була змушена саморозпуститися. Понад 38 000 поляків з прикордонних польсько–українських земель були депортовані⁹². Так само відбувалося і у випадку інших національностей, які тепер перетворилися на ворожі національності латвійців, естонців, корейців, фінів, курдів, греків, вірменів, болгарів та інші національності, котрі жили в Радянському Союзі. Секретар партійної організації Красноярська Соболев заявив, що «гру» з інтернаціоналізмом треба закінчувати. Усі представники національних меншин мають бути «схоплені, поставлені на коліна і знищені як скажені собаки». Керівник Московського НКВС Радзивіловський згадував, як Єжов доручив йому сконструювати «антирадянську підпільну організацію латвійців» — заарештувати кількох латвійських комуністів та «вибити з них необхідні покази». Поляки і латвійці були шпигунами, щодо цього Єжов не мав жодних сумнівів. Для цього нікому не треба було давати доказів: «З цією публікою не треба церемонитися… Треба лише навести докази, що латвійці, поляки та інші, які перебувають у ВКП, є шпигунами та диверсантами»⁹³.