Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 117

Ворогом народу ставав той, кого партійне керівництво проголошувало таким. Тепер нікого вже не цікавили визнання тих, хто потрапив під підозру. Там, де виникала підозра, Сталін і його кати вимагали для підозрюваних смерті. Масовий терор, що почався влітку 1937 року і тривав до осені 1938 року, був спробою звільнити суспільство від його ворогів. Це був радянський варіант «остаточного рішення»⁸³. («Остаточне рішення» — так у верхівці нацистської Німеччини назвали рішення про повне фізичне знищення євреїв. — Прим. ред.)

Рішення про масові вбивства виникло не в останню чергу через згубні новини, які Політбюро отримувало з регіонів. У зв’язку з кампанією щодо популяризації нової радянської конституції, ухваленої 1936 року, Сталін та інші члени Політбюро отримували численні подання та прохання, в яких громадяни, посилаючись на нові конституційні положення, просили про те, щоб дозволили відкрити церкви і забезпечили обіцяну свободу віросповідання. Результати загального перепису населення, що пройшов у січні 1937 року, також приголомшили керівництво партії, оскільки понад половина опитаних громадян визнали, що вони беруть участь у релігійних актах. На березневому 1937 року пленумі ЦК регіональні партійні секретарі говорили про «ворожі елементи», куркулів і священиків, які попередню (конституційну) кампанію використовували, щоб відкрито сповідувати антирадянські настрої. Голова «Союзу войовничих безбожників» Омелян Ярославський фантазував, говорячи про могутні армії, котрі чекали, щоб організувати «антирадянські вибори» та зруйнувати політичний лад. Навіть у Смоленській області під час перепису населення 70 відсотків визнали себе вірянами. Каганович вирішив, що за таких обставин треба знищити усіх попів та членів сект — євангелістів і баптистів, котрі ще залишилися в регіоні.