Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 113

Калінін, Каганович та Молотов склали цей іспит, оскільки вони покірливо погодилися з арештом їхніх дружин та родичів. Той, хто витримував психічне навантаження, подавав Сталіну сигнал, що відданість вождеві для нього значить більше, ніж родинні стосунки та відданість сім’ї. Лише той, хто через такий психічний терор не втрачав рівновагу, міг залишатися у колі друзів Сталіна.

Якби Сталін написав мемуари, то вийшло б ніщо інше як нове видання короткого курсу історії ВКП(б), так стверджував колись Роберт Такер. Але він, на мій погляд, надав би цій історії форми кавказької розбійницької поеми. Коли Сталін у листопаді 1937 року з нагоди річниці Жовтневої революції підняв келих, він також говорив про знищення родів і сімей. З його вуст лунали не лише вимоги терору, який усунув би зі світу потенційних ворогів соціалістичного ладу.

У ньому промовляла та форма влади, яку диктатор знав зі своєї кавказької батьківщини. Голова Комінтерну Георгій Димитров у своєму щоденнику записав те, що сказав тоді Сталін: «Ми винищуватиме кожного такого ворога, і навіть якби був він старим більшовиком, ми винищуватимо весь його рід, його родину. Кожного, хто своїми діями і думками посягає на єдність соціалістичної держави, ми нещадно знищуватимемо. За знищення усіх ворогів до кінця, їх самих, їх роду!»

Переможець не житиме у спокої, поки він не уб’є переможених, так вважав Чингіс–хан. Сталін підкреслив це речення в одній із прочитаних ним книжок з історії. Коли в червні 1937 року були розстріляні в одному із трудових таборів в Дмитровську колишні співробітники Ягоди з НКВС та пов’язані з Ягодою чекісти, Сталін дав вказівку, щоб їхні трупи поховали недалеко від колишньої дачі Ягоди. Отже, навіть в смерті проявлялась сила особистої відданості.⁷⁵