Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 10

Ліберали сприймали свободу як силу, котра, підлягаючи правовому порядкові, гарантує можливості розвитку для всіх. Соціалісти сприймали свободу як визволення від економічного поневолення. Проте як соціалісти, так і ліберали свій світогляд будували на суспільстві, яке селяни розуміли цілком навпаки, а саме як свободу, що надавала змогу ухилитися від суспільства та його правил і триматися подалі від суспільного правового порядку. Свобода (воля) означала можливість напиватися до нестями, вбивати дворян і чиновників, захоплювати чужу землю і вважати її своєю. Тому скрізь у провінції, поза великими містами, неісторичне право ігнорували. Те, що центральні інстанції намагалися жорстко впровадити це право, позбавляло його останнього авторитету там, де його ще могли сприймати спокійно. Якщо ж державна влада діяла нерішуче, то про її легітимність можна було забути. Вона змогла здобути авторитет лише там, де вдавалася до традиційних методів розв’язання конфліктів і покладалася на ефективність мережі персональних зв’язків. Ці методи зарекомендували себе у використанні генерал–губернаторів, намісників, предводителів дворянства, місцевих начальників та в інструменталізації традиційних авторитетів там, де державна влада нічого не могла вдіяти та була безпорадна. Поза Санкт–Петербургом напередодні Першої світової війни царська Росія все ще була державою персональних зв’язків, у якій делегування влади було можливе лише через неформальні канали комунікації¹². Історики, які виводять тлумачення минулого на підставі законодавства, конституції та парламентських дебатів, ще дізнаються про те, що думали еліти про народ. Але вони не зможуть отримати жодного поняття про відносини між владою та її підлеглими. Ці стосунки були культурним нерозумінням, діалогом між глухими, котрий під час революцій 1905 та 1917 років переріс у криваве протистояння.