Читать «Червоний терор. Історія сталінізму» онлайн - страница 8

Однак те, що вдалося Європі, в Росії зазнало невдачі. Самодержавна концепція цивілізаторської місії, що передбачала зодноріднення та цивілізування способу життя, розбилася об дійсність. Лише в окремих випадках чужий примус перетворювався в самопримус, що орієнтувався на панівні системи створення культурних цінностей. Робітники та селяни не стали ані росіянами, ані громадянами. Численні етнічні та релігійні меншини, що населяли імперію, залишалися оплутаними семантичною мережею власних культур. Те, що Фуко називав ознакою модерності — підкорення та дисциплінування через панівний дискурс, маргіналізація та затирання конкурентних форм знання тими формами, котрі мають технології комунікації і дисциплінування, — справляло в Росії мізерний ефект⁶.

Проте внутрішній колоніалізм, з огляду на відмінність культур, постійно шукав нових шляхів опікування та цивілізування своїх підданих. Та оскільки він не рахувався з традиціями тих, кого хотів підкорити, в низів він викликав лише безмежні підозри. «Модернізація» у формі винесення традицій і звичаїв за рамки закону не мала жодних перспектив. Те, що влада трактувала як сучасне, для селян було винятково чужим і незрозумілим. І оскільки воно не поліпшувало життєвих шансів, а проникало в повсякдення селян у формі податківців, поліції, рекрутчини, нових законів і суддів, то становило також загрозу. Модернізація зазнала краху, бо вона творилася не в тому контексті, до якого мала бути застосована.