Читать «Царський пояс» онлайн - страница 51

– У такому разі пливи за нами. Глузуватимемо з тебе, коли беззубим ротом кусатимеш сіті, – пихато мовила найбільша рибка.

Мишко підплив до очерету. Під його високими заростями стриміла натягнута на патиччя й обручі риболовна сітка, ятір. Вода в цьому місці доходила Михайликові до грудей, а ноги вгрузали у слизький мул. За литку його боляче вкусила щипавка. Під підошвами ворушилися сотні маленьких рачків. Хлопчик потер ногу об ногу і взявся за палицю. Але підняти ятір не встиг.

Несподівано розійшлися густі зарослі. З них щось вибрело. Не то дядько, не то звір. А точніше – волохатий стовп. На його верхньому кінці теліпалося на свинячій кишці синє яйце. Яйце шипіло і роздувалося. Мишко, який приклав до вуст пальчики, не зводив зачарованого погляду з яйця. Ось воно перетворилося на величезну кулю, що нагадувала свинячий кендюх. Була такого ж брудно-синьо-зеленого кольору і так само смерділа. І раптом – трісь! Із кулі потекла тягучими патьоками жовта рідина. За секунду-дві його, онімілого, накриє. Проте Мишко зорієнтувався миттєво – пішов з головою під воду.

Він сидів під водою, затамувавши дихання, доти, доки не долинули тонкоголосі волання:

– Допоможіть! Рятуйте! Захистіть!

У мішечку ятера хороводом крутилися в’юн, пліточка і карасик. Це вони стогнали і плакали тонкими голосами. У ятері плавала ще одна рибка. Вона не стогнала і не плакала… Від головки до вуалевого хвостика її вкривали яскраво-блакитні лусочки. На кругленькій головці з лупатими очками коливалися червоні ріжки – справжня корона. Мишко, вражений красою блакитної рибки, скрикнув:

– Блакитна принцеса?!

Виходить, що над її гіркою долею плакали мальки.

Принцеса хоча й гордовито мовчала, та була дуже налякана. Мишко не знав, чим її втішити. Швидко витягнув її з мішка ятера, поцілував і випустив на волю. За принцесою випустив вусатого в’юна, метку і грайливу плітку та наляканого карасика.

Рибки хороводом кружляли навколо хлопчика. Кожна по черзі підпливала до нього і дякувала за визволення. А блакитна принцеса склала трубочкою губки і мовила:

– гречно дякую тобі, хлопчику. Якщо потрапиш у біду, то я прийду на допомогу. А зараз запрошую тебе в гості до мого татуся Нептуна, морського царя. Пригощу тебе цукерками з помадкою, морозивом ванільним, яке посипане смаженими горішками. А захочеш – то й медяником, притрушеним цукровою пудрою.

Мишко слухав назви страв із солодкого столу, а в нього з рота самохіть покотилася слинка. Особливо він любив медові пряники. А цей ще й посипаний цукровою пудрою. Йому надзвичайно кортіло того пряника скуштувати.

Аж раптом хитнулися підводні хвилі. Іїн голосок занепокоєно кликав:

– Михайлику, агов! Озвися! Пливи до берега!

– Мене гукають, – із жалем сказав Мишко. – Іншим разом неодмінно вирушу з тобою, принцесо, до замку морського царя Нептуна. Сьогодні не можу.

Сказав і додався до берега. Блакитна принцеса тріпнула вуалевим хвостиком і подалася в протилежний бік, до моря.

Від сестри Мишко узнав приємну новину. Ія, коли розказувала, то аж захлиналася від радості: