Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 163

й. Ну, то що як прийдуть? — Хай приходять. Чого нам боятися? (.) Що у нас на лобі буде написано, що ми там колись думали? (.) Хіба ми хто такі справді? Не графи ж ми які і не князі, ми ж, як і вони, українці. ( .) Надівай зараз намисто! ( .) Скидай свій балахон, надівай плахту. Ну, живо. (.) Що іще?.. (. є.): Хто це понастановляв тут цього чортовиння!

а. Та чого ти зіпаєш? — Це ж твої ліки.

й. А… чорт!.. голову заморочили! — Все з голови повилітало! ( .) Що ж я мав робити?.

Знову чути розриви гарматних снарядів. Всі припадають до землі; панна і пані з вереском. Корецький швидко і рішуче лізе на карачках до ліжка, дістає закинутий туди портрет Шевченка. Далі вішає його на стіну, на те ж місце.

(). Рушник, рушник давайте сюди.

Пані Корецька дістає якийсь рушник.

й. Рушник, кажу давай! ( .) Що ти мені сунеш якусь ганчірку! Новенький, чистенький!

Б’ють гармати одна за другою. В кімнаті стемніло; мертва тиша. Усі мовчки, швидко, як тіні, бігають по кімнаті і під грім канонади убирають портрет поета рушниками, уквітчують його квітками і стрічками. Чути тихі перемовки: «Отак добре буде?» — «Ні, пересунь вище»… — «Ця не годиться — дай иншу»… — «О, так буде хороше» і т. инше. Двері раптом одчиняються і в кімнату входить Коломієць, сп’янілий од радощів. На ньому одежа зімнята, в соломі, в пилюзі. Він спиняється на порозі, урочисто починає співати; диригує руками, головою, сміється, моргає: «Ще не вмерла Україна, і сила, і воля! Ще нам, браття молодії»…

(). Микола Федорович! Ну, як-же ви себе маєте! Як вас Бог уберіг! — Де ви ділись, були? — Куди ви це сховалися?

(). Під рундуком лежав! ( ) «Усміхнеться доля!..»

і. Ну, що? — Ну, як? — Далеко загнали доброволяців? — Що вони, тікають з города?

(). «Згинуть наші воріженьки»…

а. Як же ви убралися! (...)

Завіса.

Коментарі

Іван Котляревський

Наталка Полтавка

Іван Котляревський(1769–1838) — видатний український письменник, драматург, класик нової української літератури періоду її становлення. Автор поеми «Енеїда» (1798) — першого твору нової української літератури, написаного народною мовою.

Після тривалого перебування на військовій службі, починаючи від 1810 р. і до кінця свого життя, І. Котляревський мешкає в сумирній Полтаві, де працює наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян, проте не пориває з творчою діяльністю, захоплюючись зокрема театральною справою. У 1818 р. його призначають директором Полтавського театру, тож з метою збагачення репертуару 1819 р. він створює драму «Наталка Полтавка» (опубліковано у 1838 р.), а також водевіль «Москаль-чарівник» (опубліковано у 1841 р.), які з успіхом було поставлено.