Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 162

й. Це щось тут та не так! Не даром ото прибігав офіцер такий стурбований. (.) Ліза — катай вниз, подивися, що робиться в штабі! (.)

(). Антоша, це українці стріляють? Українці? Та чого ж мовчиш — кажи: це українці?

й. Та цить… це мабуть наші…

а. Та які ж наші? Які наші, українці, чи гетьманці?

( ). Наші… укра… гет… Чорт їх розбере тепер! (.) Кажу тобі наші!

а. Зажди, Коломієць мабуть щось знає. (.) Миколо Федоровичу! Миколо Федоровичу! ( ) Миколо Федоровичу! Миколо Фед… Де ж це дівся Коломієць? Здається — він же не виходив з кімнати?

(). Ні, не виходив. ( .) Що за оказія? (.) Де дівся — не бачиш? Глянь: вікно виломане!

(). О, господі, что нам делать? Із штабу всі повтікали… Покидали все… все…

й. Як? уже?

а. Усі повтікали.

(). Ні душі немає!

й. Ну от… маємо! ( ) Ну що? що?

(). Що ж, Антоша?

й. Ти ж хотіла, ворожила, щоб прийшли українці, от — тепер радуйся!..

а. Та ти ж сам, Антоша…

й. Ах ти, Боже мой! ( .) Цсс…

Всі змовкли. Надворі під вікнами чути голосну мову, — когось нетерпляче гукають. Корецький застібається тремтячими руками і біжить у кімнату Коломійця; звідти незабаром чути його з кимось розмову через вікно. Голос у Корецького підвищений і разом із тим солодкий, запобігливий. Пані Корецька і панна Ліза стоять занімівши серед кімнати з піднятими руками, з розширеними очима, зігнуті у той бік, звідки чути розмову, витягуючи туди ухо, як буває з людиною тоді, коли вона нетерпляче і пильно до чого дослухається.

(). Ні, ні! Штаб був там нижче, а тут живуть мирні люди! (.) Боже нас борони! Хай їм чорт, щоб ми їх передержували у себе! (.) Як не вірите, то хоч і самі ідіть подивіться… Ми — люди самі бідні… Ми теж українці… Ми давно вас виглядаємо: ждемо не діждемося… (; .) Так, так. Гоніть звідціля ту чортову кацапню, щоб і дух їх не смердів тута!

(.). Українці!..

( ). Що ж нам тепер робити? Що робити? Господи, які ми нещасні! Це знову в погреб ховатися?

(). Що ж, прошпетились, — треба ховатися! А то вони дадуть нам і випить, і закусить!

(). Куди ховатися, дурепа! Чого? Сидіть мені в хаті!

(). А як прийдуть?

(). А як прийдуть сюди?