Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 161

і. Пожалуста, пожалуста…

Офіцер швидко виходить із кімнати. Який час усі дивляться на двері з лагідною осмішкою, мовчки… Далі всі зітхають і починають вештаться по кімнаті.

(). Що, попався?

й. Да-а… Як-то ти, голубчику, тепер викрутишся? Крутивсь, крутивсь, таки вскочив!

(). Катю, то ти говориш, що це князь?

а. Князь, Антоша, князь… Рощін-Демідов…

й. І видно не який-небудь, родовитий — ручки, як у панянки.

(). Ой, лишенько, який у нас смітник у кімнаті. Ліза, достань нову скатерть. (..) Ти б, Антоша, надів сюртук.

а. Катя, а это чучело совсєм нужно убрать. (.) Срам, скандал! Люди пугаются!

а. Антоша, здійми його справді.

(, ). Зразу видно, що за люді! Не той вигляд, не те поводження! Чистий народ, делікатний! Говорить, як у цимбали вибиває! Нє-є — куди там тим шмаровозам — українцям! і рівнять немає чого! Це тобі не «хіба» та «що». Ну, от скажемо, «не плачь, дитя, не плачь напрасно» — як ти скажеш по українському, щоб було і ніжно, і благодарно… «не плач, дитино… не плач»…

(). Не реви, дитино, не реви, халєро!.. ( .)

(). Ну, добродію, хоч сердіться, хоч ні, а доведеться вас, добродію, звідци попрохати кудись в инше місце. ( .)

(). Дай сюди! ( ) Вот гдє єму мєсто!

(). Ліза! ( .) Сумашедша…

(). Ну, ну, не дуже брикайся! — Посиділа з добровольцями, як розхрабрилася! Тепер не ті часи — говори та й назад озирайся.

( ). Нікого і нічего я не боюся! Довольно этого мужічества! что это в самом деле? До какіх пор ето будєт продолжаться? (). Взялі себе в голову, что оні тут какіє то хозяєва і начінают распоряжаться. () «У нашій хаті мусите говорити по нашому!» А злидні несчастниє! какая-нібудь галушка кирпатая… (.: «Та цить!» — «Та годі вже тобі!»)Да не хочу я молчать! Довольно, — било время, когда ми молчалі. Пора нам заговоріть прямо!

( ). Тобі заціпить, чи ні? Цить, кажу! ( ..) Чуєш?

Сильний вибух розірваного надворі снаряду, од якого дзвенять вікна. Всі раптово змовкають, переполохано, врозтіч кидаються в кутки й присідають.

(). Ой, господи, царице небесная, — це знову починається!