Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 157

(). Хай же ще спершу Київ візьме! Ти думаєш, ото справді він увійде не сьогодні-завтра у Київ — хай іще почекає трошки!

а. Не бійся — прийде! ( .)

(). Що? Чи не будеш оце вже на Петлюру ворожити? Оце вже годі ворожити на гетьмана, — давай будемо на Петлюру?

а. Може й на Петлюру, тобі що до того? ( -.) Миколо Федоровичу, ви не знаєте — Петлюра блондін чи брюнет?

(). «Блондін чи брюнет?» — Шанкрет! (.) От коли гетьман справді не буде дурак, та мобілізує двісті тисяч війська, та як шугне твого Петлюру з-під Київа…

( ). Мобілізує. Намобілізував уже багато… (.) Тебе ось дуже мобілізував?

(). Но я же ведь бальной! Бальной! Я тебє русскім язиком говорю, что я бальной!!

(). Не кричи, як на живіт, люди почнуть збігатися. «Больной, больной», а реве, як із бочки.

( ). Чому ж ти мені не віриш? У мене задишка… у мене всі кістки ниють…

(). Од лежні. Кістки ниють, а на столі третій хліб не влежить…

й. Не віриш? Коли б же іще й тебе так ссало під ложечкою, як оце мене день і ніч ссе!

(). Нічого, у кожного дезертира під ложечкою ссе.

( .). І ето — жена! Ето — законная жена! ( ).

( є.). Ну, звичайно… инакше й бути не може.

(. -.) Ой, Катічка! Ой, Катюню! ( )

(). Чого тобі?

(є.). Ну, чого ж ти, Катічка, втікла? Він же трохи випивши, пожартував — чого ж було ображатися?

(). З інтелігентною женщиною так не жартують! (.) Дивись, у тебе на грудях блузка розстібнулася.

(). Де? (.) Ух… ( .) Це Борька протівний. Впіймав у коридорі — не пущу, кричить. ( .) Ну, годі вже, Катю, — я тебе прошу: посердилась трохи та й буде. (.) Ходім.

а. Ні за що! Ні за що! Скажи, Бога ради, — ну, яке йому діло до жіночого туалету? (є.) «Намазалісь… Какой ето ви дрянью намазалісь». — Ну і намазалась — тобі то що до того? — Не для тебе ж чорта шолудивого!