Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 153
Іван Франко
й. Почула паничів — як розщебеталася! Аж зашарілася… Ще й співать почала. Півиця яка знайшлася — куди ж пак! — Хоч у оперу… Чисто тобі Вяльцева.
( ). Лежи-лежи. ()
(). «Ручку поцілував» — як же… а вона, дурепа, зраділа тому, розцвілася…
(). І поцілував. ( .) Так пригнувся чемненько, та й… ( .)
(). Та що це за розпуста така… Скидай мені зараз свої наряди! Став самовар! Я тебе швидко візьму в руки. Став, кажу, самовар зараз!
(.) Тсс. Не дуже. Минулося. (.) Не великі пани — і самі можете поставити собі самовар, а ми з Лізою будемо пити чай там… ( ) «Не откажите разделить с нами чашку скромного офицерского чаю»… ( .) От так треба поводитися з дамами. А то: () «став мені самовар!»
(). «Офіцерського чаю». (.) А ті! ті! Ще взиваються — офіцери! На фронті кров ллється, люди гинуть з голоду, — а вони… «нежныя лобзанья» заводять, ручки цілують… (.) А воювать! воювать, чортові душі!
а. Не кричи, ти, завоювателю!
(, ). Ну, добре! Підождіть-підождіть трохи. ( .) Тобі, думаєш, теж так минеться? Зажди-но!
(). То й що ж з того, як підождемо?
й. Побачиш. ( .) Тут вони, недалеко… (.) Прийде на вас Петлюра! він вам покаже «нежныя лобзанья!» — Як приварить двадцять п’ять шомполів, будеш тоді пам’ятати, коли тобі офіцери ручки цілували!
а. Далеко куцому до зайця, так твоєму Петлюрі до гетьмана. У гетьмана гармати, у гетьмана кулемети, а у Петлюри що?
й. І в Петлюри гармати, і в Петлюри кулемети! ( .) Миколо Федоровичу — є в Петлюри кулемети та гармати, чи ні?
(). Сотні три-чотири гармат, кулеметів тисяча-друга!..
(). У Петлюри банди!
й. Неправда — у добровольців банди, а в Петлюри дисципліноване, регулярне військо.
( ). Банди! банди! банди!
(). Що вона розуміє: «банди, банди!» Ось не сьогодні-завтра, як увійде в Київ, побачиш тоді, що то за банди!
а. Побачимо, як ще увійде! (.) Миколо Федоровичу, — як ви гадаєте — візьмуть таки українці Київ?
(). Завтра, найбільш — післязавтра неодмінно.
а. Щось мені не віриться. ( .)
(). Ага… Забилося, «ретивое»? Злякалась? За карти хапаєшся? Ну, ворожи, ворожи!
(). І поворожу. (.) Ліза, ти швидко там? ( : «Зараз»!)
а. Учора випало, що буде гетьманові приятна звістка од русявої дами, так і сталося: ось, кажуть, Антанта сповіщає, що пришле танки на допомогу.
