Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 152
Іван Франко
(). Чого це ви такий добренький стали? То, бувало, ніяк із кімнати його не витягнеш, а тепер сам рветься.
( ). Ну, а що ж себе нудити? — Надворі стоять чудові ясні дні, місячні ночі… того, як його… ( ) сосни в інеї — скрізь чудово, як у тій казці, а я сушу та в’ялю себе за книжками. (.) Ні, годі. Кидаю од цього часу книжки, починаю гулять, до панночок залицятися, закохуватися. Один раз молодість буває. Правда ж, панно Лізо?
( ). Еге-ге! Ні-ні, не одурите! А ви скажіть мені, чого ото у вас такий вид кислий, ніби хворіли, або ніч не спали? Чуб не стрижений, сам не голений, зім’ятий. (.)
(). «Это все любовь — злодейка»…
(). У кого ж це ви так закохалися?
(). Угадайте!
(). Х-а-ха-ха!.. ха-ха-ха!.. Любов… ( , .) А от візьму і викажу!
(). Що викажете?
а. Викажу, що у нас сидить студент-українець, який не пішов воювати за гетьмана.
( ). Будь ласка! Прошу! () Будь ласка… виказуйте, хоч зараз.
а. Ага, злякалися? (.)
ь. Нічого я не злякався, — виказуйте! Але мусите знати: — коли б мене гетьманці, скажемо, арештували, мої товариші, коли прийде сюди наше військо, цього вам не подарують!
(). Та то вона жартує… () Хіба ви думаєте, що ми вже такі дурні, щоб зробили цеє? Це вона пожартувала.
(). Звичайно, звичайно! Хіба-ж я сам не знаю! — Я теж жартую!..
(). Подумаєш, які страшні ваші українці. (.) Катю, ти вже оділася?
а. Я — готова. А ти ж що тут робила?
а. Катю, ти ж зажди мене, я — зараз, — в одну мить!
а. Ну, — марш, одягайся, та швидче.
(). Катерино Дем’янівно, вам би треба звернути увагу на Антона Аркадієвича, у нього, здається, іспанка починається.
( ).
(). Хіба що їй в голові? Чоловік з постелі третій день не встає, а їй… () в голові «нежныя () лобзанья»…
(). Лежи-лежи. ( )