Читать «Україна радянська. Ілюзії та катастрофи «комуністичного раю»» онлайн - страница 121

Саме ця записка була однією із трьох доповідей на засіданні політбюро ЦК РКП(б) від 21 листопада, за результатами якого Ленін написав проект постанови «Про радянську владу на Україні», що на тривалий час визначила політику Кремля в українському питанні. Зауваги Попова врахував Лев Троцький, коли він готував згаданий вище публічний наказ Червоній армії із закликом до «Вільної Незалежної Радянської України». Скликана Поповим 8 грудня 1919 р., тобто вже після Всеросійської конференції РКП(б), нарада відповідальних працівників з України, на якій була розкритикована попередня діяльність ЦК КП(б)У, знову активізувала питання про відносини між УСРР та РСФРР. Саме брошура «Наша сучасна політика» (див. вклейку, рис. XI), в основу якої було покладено згадану вище доповідь П. Попова та додано радикальнішу україномовну передмову, спричинила переляк у Кремлі. Враховуючи резонанс, який викликала ця брошура на перемовинах між КП(б)У та УКП(б) про об'єднання, що велися у Петрограді, керівництво УСРР зважилося заново нагадати Кремлю про потребу публічного вирішення проблеми відносин між УСРР та РСФРР.

30 грудня. 1919 р., після перегляду чернетки ленінського «Листа до робітників і селян з приводу перемог над Денікіним», X. Раковський поставив питання про необхідність якимось чином формалізувати відносини між УСРР та РСФРР. Він відзначив: «Я думаю, необхідно відмітити, що національна боротьба на Україні як у період Ради та Директорії, так і, особливо, протягом нинішнього року, сприяла перемозі поміщиків та капіталістів і поразці робітничо-селянської влади». При цьому Раковський категорично заперечив популярну серед частини більшовицьких керманичів думку про неважливість і недоцільність надання першочергової уваги питанню українсько-російських взаємин (мовляв, досить і мови з культурою). Він побоювався, що негайна спроба втілити далекосяжні плани щодо «влиття» України до складу Росії може спричинити новий провал більшовиків, але тепер ініціативу могли перехопити боротьбисти, які, як це відзначалося і в «Листі» Леніна, неодноразово заявляли про те, що їхня позиція відрізняється від більшовицької лише в питанні українсько-російських відносин. Виходячи з таких міркувань, Раковський того ж дня, тобто 30 грудня 1919 р., запропонував свій перший варіант присвячених цій проблемі тез.

Пропозиція була визнана слушною. У Кремлі погодилися з тим, що ставлення ЦК КП(б)У до відносин з Росією має бути формально означеним. Звичайно, якою саме має бути форма, вирішували в ЦК РКП(б). На засіданні політбюро ЦК РКП(б), яке відбулося «17 та 18 січня», було розглянуто питання «Про форму державних відносин між Росією та Україною». Обговорювався наданий X. Раковським документ. Було ухвалено рішення «прийняти тези Раковського, доручивши йому разом із тов. Троцьким внести редакційні зміни відповідно до зроблених на засіданні вказівок».