Читать «Україна радянська. Ілюзії та катастрофи «комуністичного раю»» онлайн - страница 119

Зрівняльні засади оплати праці, при застосуванні яких різниця в заробітку залежала не від якості виконаної роботи, а від її типу, відчутно знизила продуктивність праці. Щоб заохотити в робітників «особисту інтенсивність», 4 грудня 1920 р. було запроваджено положення «Про натуральне преміювання», згідно з яким для кожного підприємства створювався фонд натурального преміювання. Преміювання у розмірі 40 % від повного фонду надавалося у випадку 100 % виконання підприємством «заданої виробничої програми» і пропорційно збільшувалося до 100 % при перевищенні такої програми у 2 рази. У випадку «неправильно встановленої виробничої програми» на наступний місяць натуральний фонд відпускався з урахування попередніх помилок. Однак реально поліпшити продуктивність праці такі заходи вже не могли.

Саме на кінець 1920 — початок 1921 р. припали найбільш відверті спроби запровадити комуністичний розподіл товарів і послуг. 27 грудня 1920 р. В. Ленін підписав «Декрет Ради Народних Комісарів про скасування плати за всякого роду паливо, надане державним підприємствам та установам, а рівною мірою зайнятим в них робітникам та службовцям». Були ухвалені також декрети про скасування плати за житло, користування водопроводом, каналізацією, газом, електрикою (в Україні їх не встигли продублювати). 14 грудня 1920 р. було ухвалено постанову РНК УСРР «Про безплатне відпускання населенню продуктів», яка рішенням від 7 березня 1921 р. була поширена «на відпуск речей широкого вжитку». Того ж таки 7 березня уряд УСРР ухвалив постанову «Про скасування плати за медичні засоби, що видаються з аптек за рецептами лікарів». Така законодавча активність свідчила про те, що комуністичний розподіл не пов'язувався з воєнними обставинами, тобто комунізм не був «воєнним». Але вже в лютому 1921 р. кремлівська верхівка усвідомила безперспективність продовження такого курсу.

Курс на «федеральну конституцію РСФРР»: державницька риторика vs управлінська та економічна надцентралізація (грудень 1919 — жовтень 1920 р.)

Питання формального статусу України було складним для Кремля. Адже одна справа говорити про «вільну і незалежну Україну» і зовсім інша — надати цьому формально-юридичне підтвердження. Форма, якою б ефемерною вона не була, має властивість рано чи пізно наповнюватися змістом. Водночас відсутність юридичних підтверджень проголошуваних гасел знищувала «національні» ілюзії та послаблювала вплив більшовиків на суспільство. Одним із методів подолання суперечності між формою та змістом спочатку було «заговорювання» проблеми, що полягало у введенні в публічний дискурс теми «відносин УСРР та РСФРР», — це давало змогу демонструвати рівноправність сторін.