Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 95

“Соответствующие меры” були вжиті, і 22 серпня дирекція поліції у Львові звітувала намісництву: “Тепер також немає ніяких відомостей, які б дозволили рішуче підтвердити агітацію Франка (Франко був у Відні. - Р. Г.), а деталі, які в цій справі наводить російський уряд, частково несправедливі, частково недостатні… Жінка Франка Ольга, яка, можливо, поділяє погляди чоловіка, не дала, однак, досі причини для підозріння у тому… Походить вона з Росії, має там рідню, однак виїжджає рідко, щоб її відвідати. Останній раз одержала для цього паспорт № 9024 5 квітня ц. р., дійсний протягом року…

Однак не виключено, що вони брали участь у контрабанді до Росії видань, які там називають революційними…”

На цей раз буря над головою Ольги прошуміла стороною…

Літо 1893 року було особливо важким для Ольги, хоча й дотепер ніколи не було легко. Щоб якось звести кінці з кінцями, Франко “виповідає хату”, тобто відмовляється від помешкання. Ольга з дітьми перебирається жити в Нагуєвичі.

Нарешті Франко повідомляє її, що дисертаційна робота закінчена і він з відзнакою склав екзамен зі славістики та латинської мови 20 червня, а 28 - з філософії. “Приходиться тепер зачекати тільки на промоцію, т. є. торжественний акт, на котрім об'являть публічно уділення такому-то степені доктора, після чого вручають і дипломи, на котрий, однако ж, я не буду чекати і котрий кажу собі прислати на місце”.

Що робити далі? “Я боюсь, - пише Франко Драгоманову, - що часу потрачу на роботу, а до доцентури мене не допустять, та й доцентура також хліба не дасть. От якби найшли чоловіка, котрий хотів би експлуатувати мій белетристичний талант, щоб мати запевнених річних хоч 1000 гульд. доходу, то я на все інше махнув би рукою, знаючи, що учений з мене не буде”.

Ольга благає випробувати все до останку. Може, допоможе Ягич? “З доцентурою не представляється зовсім так, як ти думаєш, - говорить їй Франко. - Ягич не має тут ніякого права представляти мене куди-небудь: право таке має тільки Сенат того університету, де я би хотів читати лекції, а тільки коли Сенат згодиться і подасть міністрові про затвердження, міністр може запитати Ягича о його думку, а тоді, звісно, Ягич буде за мною. Але коли львівські професори мене відкинуть, то справа не піде до міністра”.

Перед Ольгою Франко докладно звітує про витрачені гроші у Відні: “За прочитання дисертації такса 20 г., а стемплі і інші формальності 5 г. За перше ригорозум [29] 60 г., друге - 20, за промоцію - 61 та ще слугам, педелям [30] і т. ін. прийдеться дати з десять - виходить разом

176 г. Проїв я за ті два місяці около 90 г., за хату і прання, світло і ін. заплатив 16, за убрання 31, тобі вислав 15, за дорогу з Нагуєвич до Відня заплатив ок. 15 і на книжки видав також около 15 г.”.

Після повернення з Відня Франко трохи затримується у Львові і відразу їде до Нагуєвичів. Лихо йде за лихом. Захворіли діти, вкрай виснажена Ольга “звалилась з ніг”. “У неї лучився вибух крові, і хоч лікарі впевняють, що се нічого, катар легких, то все-таки боюся, щоб не було гірше”.