Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 90

Про те, що Ольга Франко була непрактична, мусив знати весь світ. Хоч би через оті кляті суниці, які Ольга купувала у босих селянок. Ті селянки просили один крейцар, а непрактична Ольга платила 10. Або ж таке: в хаті нема що в рот положити - одна квашена капуста, холод такий, що чорнило в каламарі замерзає, а вона останні гроші віддає на випуск “Життя і слова”. Діти без сорочки, - а вона між людьми збирає гроші, аби випустити “З вершин і низин” другим виданням.

Шваґер [28] Наталії Кобринської, вчитель гімназії Григорій Величко, у спогадах, написаних в 1925 році, був схильний вважати, що Франко, “оженившись з Ольгою Хоружинською, потрапив нещасливо”. “Безумовно, - погоджується він, - Хоружинська була на свій час освіченою людиною, курсисткою, з багато поступовішими поглядами, ніж у галицьких дівчат за тих часів, але вона не була дібраною дружиною для Франка. Вихована в вигодах, в буржуазній родині, звикши до послуги, вона не була доброю господинею, не вміла дати ладу хаті й забезпечити своєму чоловікові вигоди і спокійного життя; в буденних справах не вміла вона пристосуватись до обмежених фінансових ресурсів Франка і задовольнитись малим та тісним колом родинного життя”.

Дивно, що Григорій Величко закидає Ользі, нібито вона не захотіла задовольнитись “малим і тісним колом родинного життя”. Не хотів і був проти цього її чоловік - Франко.

“На Україні, - продовжує Г. Величко, - вона була б зовсім на місці, а в Галичині не вміла собі дати ради. їй доводилось без служниці самій працювати, самій варити, мити підлогу, але все це робилося без ладу, системи, і в хаті у Франка панував нелад і хаос, не було вигоди, а був нестаток, дарма, що Франко заробляв досить добре, і галицька жінка могла б утримати рівновагу й дати своєму чоловікові та родині спокійне й вигідне життя. Такою б жінкою була Ольга Рошкевич і взагалі майже кожна інтелігентна галичанка, що звикла змалку жити в тісних відносинах і мусила змалку вчитися хатнього господарювання”.

Під благозвучним поняттям “інтелігентної галицької дівчини” розумілося: вміти вести домашнє господарство, читати молитовники і “книжки моральні” (під оцим всім розумілась освіченість); крім того, - смачно варити, вишивати, пекти “торт віденський празниковий” для прийняття гостей, пильнувати за дітьми, навчати їх науки божої і бути патріоткою.

Дехто вважав, що “її одинокою провиною було те, що вона вийшла заміж за Франка в чужі для неї, мізерні галицькі обставини. Сама вона була добра, чула до людського горя, але непрактична в житті, не навчена до біди, не підготовлена до того, щоб великій людині влаштувати безтурботне життя”.

Ольгу Франко звинувачували ще й у тому, що вона була “малороска” і ніколи не навчилася добре української мови та зовсім не відчувала “глибини чуття до народу, що мав Франко”. Здається, в цьому й усе лихо. Звідки Григорієві Величку було знати, що Ольга перевозила нелегальну літературу, що вона “на мушці” в австрійської та російської поліції і, керована вмілою рукою Франка, викопує ризиковані громадські доручення?