Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 88

Ill

У Львові Іван Франко та Ольга вселяються у “партеровій кам'яниці” на вул. Голембій, 9 (нині вулиця Глібова). “Патріотичний” Львів одруження Франка з “росіянкою” чи, у кращому разі, “малороскою”, зустрів неприязно. Львів'яни їх уникають, і вони живуть самотніми. “Живемо, як пустельники”, - писав у той час Франко.

Лиш Осип Маковей часто навідує Франків і веде щоденник “про свої візити”. Ось один із перших записів відвідин: “Фронт займають два покої і кухня. Укладання дуже поодиноке: в першій кімнаті два ліжка, комод, стіл, закиданий паперами. В другій кімнаті стоять шафи з книжками, стіл з паперами і ще кілька предметів. Простота можлива. З вікон видно Львів і замок”. Франки, знаючи про матеріальну скруту Маковея, запрошують його обідати. Маковей записує: “Шість днів я в нього обідав”.

На новий, 1887 рік Ольга їде до рідні в Київ, вона збирається стати матір'ю.

“Відколи ти виїхала, - пише Франко, - я прямо стався сам не свій, чую, що мені хибує цілої половини мого существа. Еге, Олічка, признаюсь тобі, я й не думав сам, що так сильно зжився з тобою. Ходжу цілими годинами по хаті, то по вулиці, щоб заповнити нуду, хапаюсь до роботи і рука опадає…”

Франко пише про те, як ходив шукати нову квартиру, та всюди великі ціни, а тому найкраще пересидіти в старій до літа, а там, може, ціни впадуть. “Бюджет наш на сей місяць так обтяжений, що бог його знає, як звести кінці… Рахунки записую всі докладно, так що, надіюсь, приїхавши, не будеш мала за що мене висікти. Здаєсь, після всего сказаного й зовсім лішнє додавати, що я здоров і о тобі щохвилі згадую”. Ольга прийшла до нього у найтяжчі хвилини життя, Ольга врятувала його. Вона - його спокій, його пристанище і захист.

З осені 1887 року Франко змінює квартиру і переходить жити па вулицю Зиблікевича, 6 (нині частина вул. Івана Франка). У Франків народився син, якого назвали Андрієм і ласкаво кличуть Андрусем, або Андрусиком. Василь Щурат про Франка того часу пише так: “Тоді Франко звертав на себе увагу прохожих не так занедбаним виглядом, як… гарно вишитим по народному передом і ковніром сорочки”.

Франко залучає Ольгу до громадського життя, вона стає його помічником. Вона живе, як любив говорити Франко, цільним життям, її цікавить етнографія, вона пише і висилає Н. Кобринській для “Першого вінка” жіночого альманаху свою розвідку про бойків. Вони щасливі.

На світ одне за одним з'являлись діти. У 1889 році народжується Тарас, у 1890 - Петро і в 1892 - дочка Ганна, яку в сім'ї кличуть Гандзею.