Читать «Тричі мені являлася любов» онлайн - страница 32

Між Франком і Ольгою почались непорозуміння. Вона звинувачує його, а він її. Він не міг собі уявити, як це Ольга, його Ольга, котру вважав громадським ідеалом жінки, може так швидко скочуватись вниз, забувши про свої клятви служити народу, закинувши всі свої обіцянки.

З ініціативи Наталії Кобринської “зав'язується”, як тоді говорили, “Товариство руських жінок у Станіславові”, яке мало бути першою організацією “емансипованих женщин”. “Товариство” ставило собі за мету доволі широку програму дій, серед яких найважливішою справою вважало залучення жінок до суспільне корисної праці. Ольга була одною з тих, хто підтримав Наталію Кобринську, і доклала багато сил до організації “Товариства”. На жаль, добрим намірам не судилось збутись. “Товариство” займалось лише організацією балів та піклувалось про те, щоб “руські дівчата по гімназіях” мали фартушки та теплі панчішки. На гроші, зібрані для видання друкованого органу, жінки додумалися купити срібну тацю єпископу станіславського престолу Юліану Пелешу. Не дивлячись на протести Кобринської, подарунок купили і урочисто піднесли його єпископу. Про такий похвальний вчинок станіславських “емансипованих женщин” оповіла газета “Діло”. Більше того, газета надрукувала список жінок, серед яких була і Ольга.

Іван Франко гостро відгукнувся на цей вчинок і піддав нищівній критиці “Товариство”. У “патріотичній” пресі був зчинений ґвалт: як це може Франко плювати у рідне гніздо. Чи піднесення дарунку єпископу є чимсь ненормальним, чи благословення єпископа не є найважливішим у цьому випадку? Нехай подумає і скаже про це кожен правдивий русин!

Ольга виправдовувалась тим, що ніякої участі в цій акції не брала, що це просто непорозуміння. “Яким способом, - писала вона Франку, - воно сталося, що моє ім'я видрукували між ретроградними жінками, то бог св'ятиіі знає. Вичитавши в “Ділі” моє ім'я, мало не стратиламся з гніву і сорому, який воно на мене наносить. А що для мене найгірше, що я не можу ніяк дати спростування тої похибки з причини, що в тім було много моєї власної нерозваги, а їх непорозуміння. Я Вам скажу, як колись побачимось, яким способом оно щось так дурного вийшло. Лиш мені жаль, що Ви могли зле о мені подумати. Будьте певні, що я не цофнулась назад від моїх переконань і ідеї, не записалась до царства темного і не запишусь ніколи. Що мені тре перед Вами, іменно перед Вами, отрястись з такого поганого позору і підозріння, я не знаю, лиш знаю то, що я би вмерла, якби Ви задля того мене несправедливо осудили”.

В листах Ольга уникає таких слів, як “коханий”, “твоя”, а вживає “високоповажний”, “Ви”…

У першому номері “Зорі” за 1884 рік з'являється новела Івана Франка “Вільгельм Телль”. Ольгу знову переконують, що написана новела про неї та Володимира. Ольгу це прикро вразило. Добродії та добродійки швиденько донесли Франку, що Ольга “така гнівна, що грозить судом” йому за образу честі. Франко виправдовується. Він пояснює, що герої його новели нічого спільного не мають з Володимиром Озаркевичем та Ольгою. Просто він їх назвав найбільш типовими іменами.