Читать «Тартарен Тарасконський» онлайн - страница 214

– Підтверджую, – заявив Тартарен зі своєї ганебної лави.

– Ох, пане голово, як же тяжко було мені дивитися на «Туту-пампам», що відпливав у ту примарну країну! Та ще дужче страждав я, коли вони повернулися і коли я дізнався, що на тому березі мучиться в кайданах, кинутий, мовби жменя горобини, на солому, мій славетний співвітчизник Тартарен! Знати, що його, безневинного, ув’язнили в цій вежі!..

Ви, звичайно, можете сказати, що я повинен був представити докази його безневинності куди раніше; та коли вже ступиш на слизький шлях, то збіса важко вернутися на праведний… Я почав із того, що нічого не сказав, і мені було чимдалі важче заговорити; до того ж я боявся перейти міст, цей жахливий міст.

І все ж таки я цей клятий міст перейшов, перейшов сьогодні вранці під час страшного урагану; я був змушений повзти навкарачки, як тоді, коли піднімався на Монблан. Пам’ятаєте, Тартарене?…

– Ще б пак не пам’ятати! – сумно відповів Тартарен; він жалкував за цими славними часами.

– Як жахливо розгойдувався міст!.. Це з мого боку справжній геройський учинок!.. Та я не люблю хвалитися. Отже, я тут, перед вами, і я приніс доказ, незаперечний доказ…

– Гадаєте, що він незаперечний? – перепитав Муйяр своїм спокійним голосом. – А де гарантія, що цей дивний лист, який стільки пролежав у вашій кишені, справді написаний герцогом Монським, точніше, так званим герцогом Монським? Вам, тарасконцям, не можна вірити! Я наслухався стільки брехні за сім годин…

У залі, на трибунах, навіть на Міському кільці розляглося глухе гарчання – мовби в клітці з дикими звірами.

Це протестував ображений Тараскон. А Гонзаг Бомпар тільки всміхнувся легенькою лукавою усмішкою:

– Пане голово суду, я не сказав би про себе, що в розмові часом чогось не перебільшу, що мене можна настановити директором бюро Veritas . Та ви зверніться до нього, – Бомпар показав на Тартарена. – Це найправдивіша людина у всьому Тарасконі.

Тартарен відразу впізнав і почерк, і підпис пана де Монса, на жаль, так добре йому знайомі; потім він обернувся до суду, потрясаючи страхітливою таємницею за п’ятьма червоними печатками: