Читать «Тартарен Тарасконський» онлайн - страница 207

Просто дивно, як бояться чоловіки фізичного болю, усіляких лишаїв, плям, екзем, мабуть, більше, ніж жінки. Тому Безюке, певно, і дише лихим духом на Тартарена, вважаючи його за призвідця своїх страждань.

24 липня.

Вчора мене знову возили до пана Бонаріка на допит – очевидно, востаннє. Він показав мені пляшку, що її знайшов ронський рибалка на одному з острівців, і дав прочитати листа, який витягли з тієї пляшки:

Тартаренові.

Тараскон.

Міська в’язниця.

Тримайся! На тому березі пильнує твій друг. Коли буде треба, він переправиться.

Одна із жертв герцога Монського

Слідчий спитав, чи знайоме мені письмо. Я відповів, що не знайоме, а оскільки завжди треба казати правду, додав, що хтось свого часу вже намагався в такий самий спосіб завести листування з Тартареном: перед відплиттям з Тараскона йому принесли пляшку, в якій був лист, але він не звернув на нього уваги, гадаючи, що то хтось пожартував, та й годі.

Слідчий сказав: «Гаразд». А потім, як звичайно: «Можете йти».

26 липня.

Попереднє слідство закінчилося; оголосили, що справа ближчими днями слухатиметься в суді. Все місто вирує. Судовий процес почнеться, мабуть, першого серпня. Я буду мучитись безсонням до цього дня. Та я й так давно не сплю у своїй вузенькій комірці, гарячій, мов труба. Вікно на ніч не зачиняю, але налітають цілі хмари мошви, а по кутках шкребуться пацюки.

Протягом останніх днів я кілька разів бачився з Ціцероном Бранкебальмом. Він говорив про Тартарена з гіркотою. Я відчуваю, що Бранкебальм ображений на мого вчителя за те, що той не доручив йому захищати його. Бідолашний Тартарен, усі проти нього.

Склад суду, за моїми відомостями, поновлено. Бранкебальм назвав мені імена суддів: голова – Муйяр, члени – Бекман і Робер дю Hop. На знайомства нам нічого покладати надії. Кажуть, що всі троє – нетутешні. Та про це свідчать і їхні прізвища.

В обвинувальному акті чомусь пропущено два пункти: ненавмисне вбивство і порушення закону про еміграцію. Перед судом має постати Тартарен Тарасконський, герцог Монський – шукай вітра в полі! – і Паскаль Тестаньєр, прозваний Паскалоном.

31 липня.

Цілу ніч мене гризла тривога. Завтра суд! Стало сили тільки написати на стіні тарасконську приказку, яку колись я чув од Бравіда – він знав їх геть усі:

Мордуватися безсонням,Мучитись марним чеканням,Палати нерозділеним коханням —Жасний жах; вже краще смерть.

IV. Судовий процес на півдні. Суперечливі свідчення. Тартарен присягається перед Богом і людьми. Тарасконські вишивальники. Рюжімабо зжерла акула. Несподіваний свідок

Ні, судді бідолашного Тартарена – а бодай їм! – таки не були південцями! Щоб переконатися в цьому, досить було поглянути на них цього спекотного серпневого полудня у великій судовій залі, повній людей, де слухалася справа губернатора.

Серпень у Тарасконі, щоб ви знали, дуже жаркий місяць. Спека, як в Алжирі, і проти неї тут уживають таких самих застережних заходів, як і в африканських містах: люди ще перед полуднем ховаються по своїх будинках, заборонено виходити з казарм, перед кожною крамницею – піддашок. Проте ці звичаї у зв’язку із судом над Тартареном були порушені, тож уявіть собі температуру в переповненій залі, в глибині якої трибуни були напхані дамами в сукнях з оборками і в капелюшках з перами.