Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 94

Вітас різко зупинився і пильно поглянув їй у вічі.

— То ж ми вже прийшли, — промимрила, мов загіпнотизована.

Він не слухав слів, продовжував стояти і зосереджено вдивлятися в Маринине обличчя, врешті легко доторкнувся долонею до її щоки, а потім провів вниз по шиї, грудях і аж до живота. Незважаючи на шубу, електричний струм пройняв усе тіло, а серце забилося, мов навіжене.

— Не забудьте мої пропозиції, перед вами розкриється весь світ, я маю неабиякі можливості, — стиснув міцно пальцями зап’ястя Марини.

Від такого зухвальства її залила хвиля роздратування і образи.

— Дякую, до побачення, — поквапилася вирватися від старого ловеласа, повернулася і швидко пішла до підземного переходу з літерою «М».

Усю зворотну дорогу вона перемелювала подумки його нахабну поведінку, від чого ставало не по собі. «От влипла! — не могла прийти до тями, — як тепер його позбутися?»

Марина налаштувалася на переслідування, та її страхи не виправдалися. Її ніхто не вистежував. Ні у вівторок, ні в середу вона Вітаса не бачила. «Можливо, це тимчасове захоплення, яке одразу ж вивітрилося?» — запитувала себе, і чомусь стало сумно. Хоча він і не був у її смаку, та все ж увага такого поважного чоловіка добряче лоскотала самолюбство, їй сподобалося бути бажаною. То ж коли під кінець тижня Марина випадково зіткнулася з Вітасом у коридорі, навіть радісно розхвилювалася. Він розмовляв із якимсь поважним чоловіком і не звертав на неї жодної уваги.

— Доброго дня, — привіталася першою, проходячи повз нього.

— Доброго, — відповів, не повертаючи голови.

«От і маєш, а де ж залицяння?» — обурилася у душі.

— Почекайте! Хвилинку! — почула позаду його голос.

Зупинилася і обернулася. Вітас прямував до неї.

— Сьогодні я маю дещо більше часу, давайте повечеряємо в ресторані, приходьте, як і минулого разу, о сьомій до мого кабінету. Зараз я дуже поспішаю, то ж до сьомої, — поквапився за своїм співрозмовником, який швидко прямував коридором до сходів.

Марина спробувала щось відповісти, та він був уже далеко. Вона здогадувалася, що криється за таким запрошенням. Скористатися з пропозиції і прикинутися дурненькою? Непогана ідея. Та який результат? Від Вітаса можна будь-чого чекати, він дуже непередбачуваний чоловік. Чого доброго, ще й з курсів вилечу. Перший раз викрутилася, а от вдруге так просто не вдасться. Краще не приймати запрошення, ніж потім кліпати очима. Треба чемно відмовитися, вона ж не повія. Марина гордилася своїм рішенням. Це тривало до шостої.

Однак шкода втрачати момент. Її зацікавив цей неординарний чоловік. Такий шанс трапляється раз у вічність. Якщо спробувати? Іду, а там, як Бог дасть!

* * *

«Ось все і відбулося», — Марина перемелювала подумки вже в гуртожитку кожну мить зустрічі з Вітасом. «А він не такий вже й поганий. З ним почуваєшся надійно і впевнено, як за стіною, та й коханець не найгірший. Шкода, що не можна похвалитися приятелькам. Який ресторан! А який він оплатив дорожезний номер у готелі задля їхнього побачення. Нікому з моїх знайомих і не снився такий шик».