Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 4

Вони підійшли до гурту студентів.

— Друзі мої! Я вам привів прекрасну Єлену, — артистично промовив Жорж, — А ось це Олесь Крех, мій найкращий приятель і моє Alter ego . У нас усе подібне, ми навіть живемо за спільним принципом — Nulla dies sine linea .

— Вони мають на увазі ні дня без рядка, — іронічно зауважила панянка з гурту.

— До речі, дозвольте відрекомендувати — Марина, дівчина Олеся.

— Вибачте за нескромне запитання. Це часом не через вас розпочалася Троянська війна? — посміхаючись запитав Олесь.

— Невже я на неї схожа? — зашарілася Олена.

— Як дві краплі води. А от щодо Жоржа, то мені важко відразу визначити на кого більше схожий, чи то на Менелая, чи на Париса?

Усі засміялися, крім Марини, яка уважно і трохи зверхньо розглядала новоприбулу вродливицю.

— Ти звідки? — без жодних емоцій запитала Марина.

— З факультету іноземних мов, — відповіла Олена.

— You are very clever girl to catch Gorgy , — пхикнула Марина.

— Ти навчаєшся на нашому факультеті? Я тебе щось там не бачила, — наївно здивувалася Олена.

— Він мені не потрібний, я знаю англійську і без ваших курсів. Я навчаюся в медичному університеті.

— Марина у нас всебічно обдарована особистість, що її не запитаєш, усе знає, — засміявся Жорж.

Раптом Олена побачила знайоме обличчя. До них підійшла Катруся — її однокласниця. Вона також навчалася на факультеті журналістики, тільки на рік швидше, ніж Жорж.

— О, та ви знайомі! — зрадів хлопець.

— Ми вчилися в одному класі, — обнімаючи подругу, відповіла Катруся.

— Світ тісний і від нього ніде не подінешся, — холодно зауважила Марина.

— Почекайте секунду, зараз приведу до вас свого хлопця, — проігнорувала репліку Катруся.

За пару хвилин повернулася з високим чорнявим юнаком.

— Познайомтесь, це Стефан — мій хлопець.

— Ваше прізвище, випадково не Цвейг? — шпигнула Марина.

— Ні, моє прізвище Банах, — спокійно відповів Стефан.

— Стефан Банах, це ж був відомий математик, — захоплено вигукнув Жорж, — я багато про нього читав, його простори вивчають усі математичні школи світу.

— Саме так, мене батьки назвали на його честь. Хіба можна мати інше ім’я з таким прізвищем?

— Я спробую стати екстрасенсом: ви навчаєтеся на математичному факультеті, — емоційно промовив Жорж.

— Угадав, — засміявся хлопець.

Заграла музика, і всі пішли танцювати.

Потім Жорж відпровадив її додому і попросив номер телефону. Так усе й розпочалося. Спочатку перше побачення, а потім вони вже не могли існувати один без одного.

Олені хотілося бути лише вдвох із Жоржем, однак до їхньої компанії постійно долучалися Марина з Олесем. Спочатку її це нервувало, та з часом звикла.

Згодом до них ще приєдналися Катруся зі Стефаном і утворилася своя міцна компанія. Вони разом святкували всі уродини; їздили на прогулянки; відвідували виставки і музеї; ходили в театри і кіно. Жорж уважно стежив за культурним життям міста, нічого не пропускав і примушував друзів не відставати.

Першими побралися Банахи, наступними — Марина з Олесем, останніми з товариства одружилися Георгій з Оленою. Одного разу всі вони заприсяглися — їхнє товариство єдине і непорушне, і якщо у них з’являться діти, хресних належить вибирати лише з їхньої компанії. Тож коли народилися близнюки — Петро і Павло — для Петра взяли за кумів Марину зі Стефаном, а для Павла — Катрусю з Олесем.