Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 28

Одного вечора Георгій повернувся незвикло рано з роботи в дуже хорошому настрої.

— Мені вдалося вибити стипендію нашим хлопцям на цілий рік в Австрії.

— І коли вони поїдуть? — злякалася Олена.

— Наприкінці серпня і аж до травня, — радісно промовив чоловік.

— Вони ж пропустять навчання, адже їм залишилося вчитися ще один рік?

— Нічого страшного, приїдуть перед Новим роком на декілька днів і складуть сесію.

— Так у них же влітку наступного року захист магістерської роботи.

— Вони виконуватимуть її в Австрії, а перед захистом приїдуть.

— Я ж планувала поїхати в другій половині серпня до Лурда, — не заспокоювалася Олена.

— Їдь собі, приготуєш їм усе необхідне перед поїздкою, а я їх відпроваджу, вони ж не маленькі.

— І як вони там житимуть самі стільки часу?

— Не хвилюйся, там матимуть усе необхідне: і проживання, і харчування, і, найголовніше, зможуть подивитися, як живуть інші студенти.

— А куди саме вони поїдуть?

— У ґрац, там їм буде добре, познайомляться з країною і, зрештою, здобудуть власний досвід.

Жодна мати не любить відпускати надовго кудись дітей, а тим паче, за кордон, але батько все вирішив без неї, отож, залишалося підкоритися долі. Найбільше, чого боялася в цю мить, — втратити шанс побачити Жана.

Олена однією з перших записалася на поїздку. Потім почався відлік часу. До поїздки залишалося ще майже два місяці, а вона вже почала ретельно готуватися. Крім повісті, треба подарувати Жанові щось таке, щоб завжди нагадувало про неї. «Що придумати?», — не давала спокою думка. Магазини були переповнені різним мотлохом, однак чогось особливого годі знайти.

І ось нарешті в одній невеличкій крамничці з подарунками побачила оздоблені дзвіночками чавунні Сонце і Місяць, що звисали зі стелі. Якщо до них легко доторкнутися рукою, то лине лагідний дзвін. Пригадалися слова Жана, які шепотів їй на вухо під час того незабутнього танцю: «Ти як Сонце і Місяць, які чарують нас своєю красою і дарують магічне світло».

— Саме це мені потрібне, — подумала Олена, — однак це ще не все, треба додати музику, але яку?

Асортимент у магазині з музичними дисками величезний, і вибрати щось оригінальне дуже складно.

— Що бажаєте? — ввічливо запитав продавець.

— Мені треба щось дуже ліричне і романтичне.

— Для чоловіка чи жінки?

— Для чоловіка, який живе за кордоном.

— Тоді я б вам порадив народні пісні в сучасній обробці, до речі, дуже непоганій. Цей співак так бере за душу, аж серце завмирає. Для того, хто живе на чужині, буде надзвичайно зворушливо слухати його спів.

Ось і все, залишилося ще трішки почекати і…

Пан

Від’їзд до Лурда запланували на п’ятнадцяте серпня. Олена практично не мала жодної хвилинки думати про себе. Весь час присвячувала синам, яких треба спорядити в далеку дорогу. Георгій запевняв, що все буде гаразд, проте на душі було неспокійно, розривалася між дітьми і далеким коханням.

— А може, спинитися і ніде не їхати? — ловила себе на думці Олена, і в ту ж мить її відкидала. Невже можна відмовитися від того, чого так сильно прагнула.

— Нічого, діти вже великі, та й батько їх відпровадить, а в мене єдиний шанс на щастя, який не маю права втратити, — виправдовувала себе подумки.